Сапрон І. Г. "ЩОДО РЕКОНСТРУКЦІЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СТРУКТУРИ"
7 декабря 2005
Останнім часом все більша увага приділяється дослідженню історичних аспектів життя населення, яке залишило різні археологічні культури, зокрема й трипільську. Накопичений за понад вікове вивчення, матеріал трипільської культури дає можливість здійснювати соціологічні реконструкції. Одним з основних елементів таких досліджень виступають реконструкції демографічних постійних та перемінних величин. Це не дивно, оскільки результати розрахунків оживляють археологічні матеріали та ведуть до більш повного і системнішого уявлення про давнє трипільське суспільство, включаючи до себе розрахунки кількості сім'ї, общини, населення цілих регіонів, що в свою чергу є, в деякій мірі, основою для дослідження економічного та соціального життя давніх суспільств.
Демографічні реконструкції за матеріалами трипільської культури мають давню історію, яка пов'язана з багатьма дослідниками (Пассек, 1940, 1949; Бибиков, 1965, 1985; Массон, 1976, 1980, 1990; Збенович, 1980; Круц, 1989; Колесников, 1987 та інші). Однак слід зазначити, що основна увага приділялася демографічній ситуації пізнього періоду Трипілля. Реконструкції ж ранніх етапів майже не проводилися. Необхідно також вказати, що при оцінці кількісного складу общин переважає тенденція інтуїтивного визначення кількості мешканців давніх поселень при відсутності обґрунтування і без розгорнених методичних побудов. Наприклад, В. Г. Збенович припускає, що на ранньотрипільському поселенні Бернашівка община складалася з 50-60 чоловік (1980. — С. 59).
Згадані вище причини визначили мету нашого дослідження — подати розгорнуті розрахунки кількісного складу ранньотрипільської общини, спробувати відтворити її статево-вікову структуру, спираючись на практично повністю розкопане поселення Бернашівка.
Рис. 1. Загальний план ранньотрипільського поселення Бернашівка.
Перш ніж перейти до аналізу матеріалу, коротко зупинимося на методах, якими скористалися при таких розрахунках. Досвід демографічних реконструкцій в археології показує можливість використання різноманітних методів дослідження. Слід зазначити, що точніші результати можливі при використанні декількох методик одночасно. Більшість з них передбачає просування дослідницького процесу знизу вверх, тобто при дослідженні поселення здійснюється реконструкція заселеності житла, а потім — поселення. В цьому випадку велику роль відіграють обсяги і якість дослідження пам'ятки, оскільки основою для демографічних реконструкцій є конкретні археологічні залишки. Переваги цього напрямку полягають в тому, що він найповніше «враховує специфічні особливості пам'яток, тобто той конкретний історизм, який знаходить відображення в даних археології» (Массон, 1976. — С 101).
При визначенні кількості людей, які мешкали на поселенні, використовують декілька підходів. Один з них ґрунтується на показниках площі. Звичайно дослідниками використовується цифра 5-6 м2 житла на одну людину, яка не враховує господарські площі. Досліджуючи неолітичні «довгі» будинки на території Польщі, Г. Соудскі прийшов до висновку, що жилий простір складав 67% від загальної площі споруд, інша частина якої відводилась під передпокій та сховище (Soudsky, 1969. — P. 78). Можливе також використання коефіцієнту Наролла, який з врахуванням господарської площі запропонував цифру 10 м2 житла на одну людину (Naroll, 1962. — P. 588).
Інший метод ґрунтується на обчисленні в жилому просторі поселення місць проживання малої (нуклеарної) сім'ї, незалежно від того чи існувала вона окремо, чи у вигляді великосімейного колективу. Цьому сприяє аналіз конструктивних особливостей будівлі (кількість вогнищ, камер, тощо) (Бибиков, 1965). Далі кількість малих сімей, яка припускається, помножується на постійну величину — середній кількісний склад нуклеарної сім'ї. Це дає можливість одержати шуканий результат. Але останнім часом питання про середній кількісний показник нуклеарної сім'ї дискутується. Багато дослідників визначає його в 5-7 чоловік (Бибиков, 1965. — С. 52; Массон, 1976. — С. 105; 1980. — С. 207; Круц, 1989. — С. 124). Але обґрунтування цього показника у дослідників відсутнє. Окрім того є думка, що нуклеарна сім'я в середньому складалась з 3,5-4,5 осіб (Колесников, 1987. — С. 119-120), автор якої переконливо її доводить.
Рис 2. Гістограма розподілу населення Бернашівки за площею.
Тепер коротко охарактеризуємо ранньотрипільське поселення Бернашівка. Воно знаходилося на пагорбі першої надзаплавної тераси лівого берега Дністра в районі гирла р. Жван. Дослідження проводились Дністровською археологічною експедицією Інституту археології АН України в 1972-1975 pp., результати яких опубліковані (Збенович, 1980). Поселення складалося з семи жител, які розташовувались на відстані 15-18 м одне від одного та в плані утворювали коло діаметром близько 50 м (рис. 1). Параметри жител подані в таблиці. Через те, що конструкція житла 7 не зафіксована, то при визначенні його розмірів будемо виходити з середньої площі «площадок» на поселенні (S житла 7 = 60 м2 ).
При демографічній реконструкції ми будемо використовувати декілька методик одночасно, що дозволить порівняти результати та отримати найточніші дані. За коефіцієнтом Наролла на поселенні (загальна площа жилих будівель — 425 м2 проживало 42 особи, тоді як використання коефіцієнту Соудскі дає дещо іншу цифру. Оскільки площа жител поселення в цілому, за нашими розрахунками, складала 425 м2 , то, згідно з цим коефіцієнтом, близько 300 м2 площі були жилими, а інша (близько 125 м2 ) відводилась для різноманітних господарських потреб. Використовуючи показник 5-6 м2 жилої площі на одну людину, ми отримаємо, що на поселенні мешкало 50-60 чоловік.
Інший метод передбачає демографічну реконструкцію общини за рахунок визначення кількості сімей, які проживали на поселенні. За площею житла можна поділити на три групи (рис. 2). Перша група вміщує споруди від 20 м2 до 30 м2 , друга — від 50 м2 до 60 м2 і третя — понад 150 м2 . В кожному житлі першої групи мешкала, очевидно, проста (нуклеарна) сім'я. Тому приймемо цифру 30 м2 як необхідну площу для існування однієї нуклеарної сім'ї. Таким чином, в житлах II групи проживало по дві нуклеарні сім'ї, а в житлах III групи по 4-5 сімей. В результаті, на поселенні мешкало 14-15 нуклеарних сімей. Використовуючи середній показник кількісного складу простої сім'ї (в середньому 4 людини), ми отримаємо, що на поселенні проживало 55-60 чоловік.
Отже, використовуючи два останніх методи, ми здобули дуже близькі результати, згідно з якими на ранньотрипільському поселенні Бернашівка проживало 55 ± 5 чоловік. Що ж до коефіцієнту Наролла, за яким на поселенні могло існувати близько 42 чоловік, то необхідно зазначити, що цей показник дає досить приблизні дані (Массон, 1976. — С 112). Особливо цс видно при демографічних підрахунках для такого невеликого поселення як Бернашівка.
Рис 3а. Тип А вікової структури суспільства за класифікацією Бургдерфера
Подані вище демографічні розрахунки дозволяють спробувати показати статево-вікову структуру общини поселення Бернашівка. Для цього скористаємося статево-віковою пірамідою.(Ідея такого методу належить Колесникову О. Г.). Вона являє собою графічне зображення розподілу людей за статтю та віком. «Вікова піраміда будується звичайно за даними переписів або спостережень за одно- або п'ятирічними віковими групами, так, щоб площа кроків піраміди відповідала кількості людей кожного віку та статі, або при порівняннях — відсотку їх в населенні» (Демографический..., 1985. — С. 65).
Ф. Бургдерфером побудовані моделі трьох типів вікової структури суспільства: А — молоде (яке росте) населення; Б — населення, яке зістарилось (стаціонарне); В — дуже старе (те, що зменшується) (Демографический..., 1985. — С. 65). В нашому випадку, природно, ми не знаємо кількісного складу різних вікових груп, але первісності, зокрема Трипіллю, притаманний традиційний тип відтворення населення, отже, його статево-віковий склад буде відповідати, в загальних рисах, типу А вікової структури суспільства за класифікацією Ф. Бургдерфера (рис. 3а). Тому, як нам уявляється, можливе використання такої моделі для реконструкції статево-вікового складу ранньотрипільської общини, зокрема общини поселення Бернашівка.
Розрахунки будуть проводитись таким чином. В піраміді, яка будується, нам з самого початку відомі дві величини. Це приблизна тривалість життя населення (до 65 років) і площа піраміди, яка дорівнює кількості людей общини (55 чоловік). Приймемо за одиницю відрахунку п'ятирічний віковий інтервал, то таких інтервалів в нашій піраміді буде 13. При тому, що площа і висота статево-вікової піраміди нам відома, за формулою:
a=2S/h
де, а — основа піраміди, S — її площа, h — висота, ми можемо розрахувати її основу, тобто кількість людей чоловічої та жіночої статі у віці до 5 років. Вона буде дорівнювати приблизно 8 особам:
a1=2*55/13≈8
Тепер розрахуємо кількість людей для наступного вікового інтервалу. В зв'язку з тим, що площа піраміди зменшилась на кількість людей попереднього вікового інтервалу, то вона, в такому випадку, буде складати 47. Зменшилась також на один інтервал і висота піраміди. Тому, згідно з тією ж формулою, кількість людей у віці від 5 до 10 років буде складати близько 8 чоловік:
a2=2*(55-8)/12=2*47/12≈8
Таким же чином проводяться розрахунки для інших вікових групп :
a3=2*(47-8)/11=2*39/11≈7;
a4=2*(39-7)/10=2*32/10≈6;...
...a13≈1.
Рис 3б. Статево-вікова структура ранньотрипільської общини поселення Бернашівка
При побудові піраміди поділимо показники між чоловічим та жіночим складом общини приблизно порівну, враховуючи те, що звичайно кількість чоловічого населення дещо менша, ніж жіночого. В результаті отримаємо такий розподіл за статтю та віком (рис. 36):
I. Чоловіки: до 5 років — 4 особи (7,4%); від 5 до 15 років — 7 осіб (12,7%); від 15 до 25 — 6 (10,9%); від 25 до 45 — 7 (12,7%); від 45 до 65 — 2 особи (3,6%).
II. Жінки: до 5 років — 4 особи (7,4%); від 5 до 15 — 8 осіб (14,5%); від 15 до 25 —6 (10,9%); від 25 до 45 — 8 (14,5% ) і від 45 до 65 років — 3 людини (5,4%).
Порівняємо отримані результати з віковою структурою сучасних суспільств з традиційним типом відтворення. Наприклад, в Лаосі за даними перепису 1975 р. спостерігався такий розподіл: до 14 років — 42% населення, від 15 до 59 років — 53,3%, від 60 і старіші — 4,7% (Демографический..., 1985. — С. 216-217). В КНДР за даними перепису 1979 р. проживало у віці до 14 років — 4,6% населення, від 15 до 59 — 52,8% і від 60 і старші — 5,6% (Демографический..., 1985. — С. 201). В нашому ж випадку ми спостерігаємо такий розподіл показників за тими ж віковими групами: 42%, 56%, 2%. Таким чином, ми отримали результати, близькі до тих, які подані в сучасних суспільствах з традиційним типом відтворення населення.
Проведена палеодемографічна та статево-вікова реконструкція ранньотрипільського поселення Бернашівка показала, що на ньому мешкало близько 55 осіб, які складали 14-15 нуклеарних сімей. Співвідношення нуклеарних сімей з житлами дозволяє припустити, що бернашівська община переважно складалась з великосімейних колективів. Згідно з моделлю статево-вікового складу, на поселенні проживало 26 чоловіків і 29 жінок, близько 23 з яких — діти. З них близько 15 могли брати посильну участь в господарській діяльності общини. Доросле населення, здатне створювати сім'ю і повноцінно працювати, подано 27 особами. І, нарешті, старих людей на поселенні мешкало близько 5 чоловік.
Природно, дані розрахунки носять імовірнісний характер, однак, як нам уявляється, загалом відбивають картину демографічної і статево-вікової структури бернашівської общини і дозволяють надалі перейти до палеоекономічних та соціальних реконструкцій.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бибиков С. //. Хозяйственно-экономический комплекс развитого Триполья // СА. — 1965. — № 1. — С. 48-62.
2. Бибиков С. И. О совершенствовании разработок методологических вопросов в археологии // Методологические проблемы общественных наук. — К., 1985. — С. 215-229.
3. Демографический энциклопедический словарь. — М., 1985. — 608 с.
4. Збенович В. Г. Поселение Бернашевка на Днестре. — К., 1980. — 180 с.
5. Колесников Л. Г. Социально-демографическая характеристика трипольского населения Среднего Поднепровья // Социально-экономическое развитие древних обществ и археология. — М., 1987. — С. — 75-85.
6. Круц В. Л. К истории населения трипольской культуры и междуречье Южного Буга и Днепра // Первобытная археология. — К., 1989.— С. 117-132.
7. Массон В. М. Экономика и социальный строй древних обществ. — Л., 1976. — 190 с.
8. Массон В. М. Динамика развития трипольского общества в свете палеодемографических оценок // Первобытная археология: поиски и находки. — К., 1980. — С. 204-212.
9. Массон В. М. Исторические реконструкции в археологии. — Фрунзе, 1990. — 180 с.
10. Пассек Т. С. Трипільське поселення Коломийщина // Трипільська культура. — К., 1940. — Т. 1. — С. 9-41.
11. Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений // МИА. — М.; Л., 1949. — № 10. — 245 с.
12. NarollR. Floor Area and Settlement Population //American Antiquity. — 1962. — №4. — V. 27.
13. Soudsky B. Etude de la maison neolithigue // Slovenska arhaeology. — 1969. — № 1. — V. 18.
|
