|
Вінниця — великий адміністративний, науковий і культурний центр Вінницької області. Вона володіє широко розвинутою мережею будинків відпочинку і санаторіїв. Тому проблема охорони атмосферного повітря є особливо важливою.2 Ця проблема, очевидно, не може бути розв'язана без ретельного і всебічного вивчення характеру забруднення повітряного басейну міста шкідливими домішками.
Рівень забруднення атмосфери, як відомо, визначається, з одного боку — характером потенціальних джерел забруднення, з другого боку — метеорологічними умовами, впливаючи на переміщення і розсіювання домішок в атмосфері.1,3,7 Основу джерел забруднення повітряного басейну Вінниці складають промислові комплекси міста: підприємства хімічної, легкої та харчової промисловості. Значний розвиток в місті одержали машинобудівна, приладобудівна, промисловість будівельних матеріалів та інше. Промислові підприємства в основному зосереджені в північному та східному промислових районах міста. Одним з головних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу міста є ВО «Хімпром», м'ясокомбінат, завод тракторних агрегатів, ДПЗ-18, асфальтобетонний завод (АБЗ), завод керамзитового гравію. Серед викидів цих заводів — пил мінеральних добрив, синтетичних миючих порошків, окисли азоту, сірки, фтористі сполуки, аміак та ін. Всього промисловими підприємствами в атмосферу міста викидається більше 100 найменувань шкідливих речовин. Місто частково охоплено централізованим тепло забезпеченням, яке теж є забруднювачем атмосферного басейну, особливо такими речовинами як сажа, пил. Сюди слід віднести підприємства: Вінницьке підприємство теплових мереж (ПТМ), ТЕЦ хімзаводу, міськтепломережа, котельня ДПЗ-18, ВО «Маяк» та ін. Справжнім лихом для повітряного басейну міста став його автомобільний транспорт. Відповідно перспективному плану розвитку міста тільки парк легкових автомобілів до 2000 р. виросте в 4 рази. Збільшенню викидів шкідливих речовин в атмосферу від автотранспорту сприяє наявність в центральній частині міста 8 великих автопідприємств, центрального автовокзалу. Крім місцевого легкового і вантажного транспорту здійснюється транзитний рух міжміського автотранспорту. Цей вид транспорту практично рухається по всіх вулицях міста, і особливо по таких вузьких вулицях як Фрунзе, Чекістів, Першотравнева, Свердлова та ін. Основна відмінність газового складу повітря Вінниці від сільського — це присутність в міській атмосфері забруднюючих речовин надто високої концентрації. Звичайно, сільське повітря теж не є чистою газоподібною сумішшю із азоту, кисню, вуглекислого газу та ін. В ній можна виявити продукти розпаду рослин, тверді частинки підняті вітром з верхнього шару ґрунту. Проте в атмосфері міста можна знайти не тільки вказані забруднюючі частинки, гази, але й такі домішки, які пов'язані з діяльністю людини.4,5 Основними забруднюючими речовинами, що викидаються в атмосферу міста промисловими підприємствами і автомобільним транспортом є такі гази як діоксид сірки, окисли азоту, окисли вуглецю, фтористі сполуки тощо. Крім того, в повітрі міститься велика кількість твердих частинок — аерозолів. Викинуті в атмосферу промислові відходи не пасивні, вони приймають участь в багатьох хімічних взаємодіях. Деякі забруднюючі речовини являються каталізаторами, що прискорюють хімічні реакції. Під впливом сонячної радіації відбувається утворення озону і фотохімічного смогу. Про виникнення смогу в Вінниці вказувалось у пресі. Спостереження за станом забруднення повітряного басейну здійснюється спеціалістами Вінницького обласного центру по гідрометеорології на двох стаціонарних постах відбору проб повітря ПОСТ-1 (Київське шосе) та ПОСТ-2 (Немирівське шосе), лабораторіями санепідемслужби (СЕС) і промислових підприємств. СЕС проводить підфакельні спостереження (ВО «Хімпром», асфальтобетонний завод, завод керамзитового гравію). Самостійно такі види робіт здійснюють підприємство ВО «Хімпром», завод тракторних агрегатів, завод 60-річчя Жовтня. Звичайно в районі підприємств міста максимальна концентрація перевищує граничнодопустиму концентрацію (ГДК) по окислах азоту в 4,4 рази, по пилу в 2,6 рази, по окислу вуглецю в 1.6 рази. Найбільше забруднення повітря пилом, окислами вуглецю спостерігається в районі асфальтобетонного заводу, сірчаними ангідридами і окислом азоту — в районі хімзаводу. Розглянемо динаміку забруднення повітряного басейну міста за період з 1980 по 1989 рр. Протягом перших п’яти років (1980-1984 рр.) рівень забруднення тільки пилом збільшувався в 1982-1983 рр., і лише в 1984 р.— кількість його над містом зменшилась. Знизився до кінця п’ятирічки і рівень забруднення окислом вуглецю, сірчаною кислотою. Рівень концентрації окислу азоту над Вінницею залишався без зміни (табл. 1). Речовини | Характе- ристика (рівні) | Роки | 1980 | 1981 | 1982 | 1983 | 1984 | | концент- рація | перевищ. ГДК | концент- рація | перевищ. ГДК | концент- рація | перевищ. ГДК | концент- рація | перевищ. ГДК | концент- рація | перевищ. ГДК | 1. Пил | Середн. макс. | 0,6 1,1 | 1,2 2,2 | 0,6 1,0 | 1,2 2,0 | 0,7 1,3 | 1,4 2,6 | 0,8 1,3 | 1,6 2,6 | 0,4 0,6 | 0,8 1,2 | 2. Сажа | Середн. макс. | - - | - - | - - | - - | - - | - - | 0,04 0,07 | 0,5 0,5 | 0,04 0,07 | 0,3 0,3 | | 3. Сірчастий ангідрид | Cередн. макс. | 0,4 1,1 | 0,8 2,2 | 1,0 2,2 | 2,0 4,0 | 1,0 1,1 | 1,9 2,2 | 0,5 1,0 | 0,9 2,0 | 0,5 0,7 | 0,9 1,4 | 4. Окис вуглецю | Середн. макс. | 5,1 8,0 | 1,0 1,6 | 4,8 7,3 | 0,9 1,4 | 5,3 7,8 | 1,1 1,5 | 5,0 7,1 | 1,0 1,4 | 4,6 6,6 | 0,9 1,3 | 5. Окис азоту | Середн. макс. | 0,1 0,2 | 1,1 2,1 | 0,2 0,3 | 2,4 3,3 | 0,2 0,4 | 2,0 4,4 | 0,1 0,2 | 1,4 2,2 | 0,1 0,2 | 1,0 1,8 | 6. Сірчана кислота | Середн. макс. | 0,8 1,3 | 2,6 4,0 | 0,5 1,0 | 1,5 3,3 | 0,6 1,3 | 2,1 4,0 | 0,3 0,6 | 1,0 1,8 | 0,3 0,4 | 0,9 1,2 | Таблиця 1. Середні і максимальні значення концентрації (мг/м3) домішок в атмосфері м. Вінниці. Для найбільш забрудненої частини міста (Замостянський район) групою нормування ГДК було визначено за п’ятирічку фонові забруднення шкідливими речовинами. В табл. 2 подані значення фонових концентрацій (мг/м3) різних речовин. Із таблиці випливає, що фонові забруднення в той час найбільшого промислового Замостянського району в 2-4 рази були вищі ніж в інших районах міста. | Речовини | Фонова концентрація (мг/м3) | | Замостянський р-н | Решта частина міста | | Сірчастий ангідрид | 0,30 | 0,16 | | Діоксид азоту | 0,12 | 0,03 | | Фтористий водень | 0,08 | 0,02 | | Аміак | 0,20 | 0,07 | Оксиди вуглецю | 1,50 | 1,50 | | Пил | 2,00 | 0,20 | Таблиця 2. Фонові концентрації (мг/м3) шкідливих речовин. Значно збільшена концентрація пилу в цьому районі міста. Причиною такого стану є не тільки промислові підприємства Замостя, але й західно-східне переміщення повітряних мас, які сприяють переносу пилу із західної і центральної частини міста в східну. По місту рівномірно розподілені окисли вуглецю (1,5 мг/м3). Хімлабораторіями підприємств з допомогою підфакельних спостережень було визначено, що промислові підприємства в повітряний басейн міста викидають 8 найбільш шкідливих речовин. | Речовини | ГДК, мг/м3 | Клас небезпечності | | Діоксид азоту | 0,085 | 2 | Сірчастий ангідрид | 0,500 | 2 | | Сірчана кислота | 0,300 | 2 | | Пил неорганічний | 0,500 | 3 | | Окис вуглецю | 5,000 | 4 | | Аміак | 0,200 | 4 | | Бензин | 5,000 | 4 | | Ацетон | 0,350 | 4 | Таблиця 3. Викиди в атмосферу міста шкідливих речовин (мг/м3) та їх клас небезпечності. За період з 1980 по 1984 рр. а атмосферу міста щорічно викидалось 89,8 тис. тон шкідливих речовин (табл. 4), із них на долю промислових об'єктів (стаціонарних джерел забруднення) приходилось 27%, решта забруднень надходило від автотранспорту (73%). Від стаціонарних джерел більше всього забруднюється атмосфера міста сірчистим ангідридом (6,9 тис. тон/рік) і твердими речовинами (6,6 тис. тон/рік). | Речовини | Від стаціонарних джерел | Від автотранспорту | Всього по місту | | Оксид вуглецю | 3,4 | 51,9 | 55,3 | | Діоксид азоту | 3,7 | 2,6 | 6,3 | | Вуглеводні | 1,0 | 11,1 | 12,1 | | Діоксид сірки | 6,9 | - | 6,9 | | Тверді | 6,6 | - | 6,6 | | Всього викидів | 21,6 | 65,6 | 87,2 | Таблиця 4. Викиди шкідливих речовин (тис. тон/рік) по місту з 1985 по 1989 рр. В табл. 5 подані сумарні викиди забруднюючих речовин за період з 1985 по 1989 рр. Із цієї таблиці випливає, що за другу п'ятирічку завдяки проведенню різного роду міроприємств (організаційні, інженерно-технічні, технологічні тощо), забруднення від стаціонарних джерел та автотранспорту скоротились відповідно на 8,9 і 3,0 тис. тон/рік. Як і в попередню п'ятирічку і тут автотранспорт забруднював Вінницю в 3,2 рази більше ніж заводи, фабрики, котельні. Джерело забруднення | 1985 | 1986 | 1987 | 1988 | 1989 | Середні | | Стаціонарне | 21,5 | 19,0 | 18,7 | 16,3 | 12,6 | 17,6 | | Автотранспорт | 55,9 | 56,0 | 57,0 | 57,2 | 52,9 | 55,8 | | Всього по місту | 77,4 | 75,0 | 75,7 | 73,5 | 65,5 | 73,4 | Таблиця 5. Сумарні викиди забруднюючих речовин (тис. тон/рік) по місту з 1985 по 1989 рр. Загальна кількість викинутих шкідливих речовин в атмосферу міста по підприємствах у 1985-1989 рр. представлена в табл. 6. | Підприємства | Викиди, т/рік
| ГДВ | | 1985 | 1986 | 1987 | 1988 | 1989 | | 1. Хімзавод | 12624,3
| 11207,9
| 10900,0
| 8476,4
| 4200,9 | 4200,9 | | 2. ДПЗ-18 | 618,9 | 384,9 | 400,0 | 381,6 | 587,6 | 216,0 | | 3. Завод тракторних агрегатів | 517,3 | 478,2 | 500,0 | 313,9 | 302,2 | 246,9 | | 4. ВЗРТА | 541,0 | 356,8 | - | 538,3 | 472,8 | 386,7 | | 5. Завод ім.60-річчя Жовтня | 469,0 | 468,9 | 500,0 | 468,8 | 375,0 | 283,7 | | 6. М'ясокомбінат | 410,4 | 432,6 | - | 87,9 | 80,6 | 80,4 | | 7. Завод ЗБК | 244,6 | 244,6 | 244,6 | 244,6 | 244,6 | 33,8 | | 8. Вінтепломережа | 165,4 | 288,3 | - | 276,2 | 260,9 | 351,1 | Таблиця 6. Щорічні викиди забруднюючих речовин в атмосферу підприємствами міста (тон/рік). Із цієї таблиці виходить, що головні підприємства-забруднювачі (ВО «Хімпром», завод тракторних агрегатів, ВЗРТА, м'ясокомбінат) за вказаний період скоротили щорічні викиди. Якщо ВО «Хімпром» скоротив викиди в атмосферу шкідливих речовин до рівня ГДВ (4200,9 тон/рік), то Вінницька тепломережа — на 30,2 тон нижче ГДВ. В місті, як і раніше, значними забруднювачами повітряного басейну залишився ДПЗ-18. Цей завод викидав в 1989 р. шкідливих речовин в 2,7 рази більше ніж передбачено ГДВ. Завод ЗБК постійно викидає в атмосферу забруднень в 7,2 рази більше ГДВ. Звідси можна зробити висновок, що на цих підприємствах не проводились серйозні заходи по скороченню викидів забруднюючих речовин. ЛІТЕРАТУРА 1. Ланберг Г. Е. Климат города. — Л., 1983. — С. 23-47. 2. Півошенко І. М. Вінниці — чисте повітря // Вінниц. правда. — 1990. — 26 січ. 3. Півошенко І. М. Екологічні проблеми повітряного басейну Вінниці // Сучасні географічні проблеми Української РСР. — К., 1990. — С. 33-34. 4. Приймак А. В. и др. Методы и средства контроля загрязнения атмосфери. — К., 1980. — С. 286. 5. Руководство по контролю загрязнения атмосфери. — Л., 1979. — С.447. 6. Охрана атмосфери и предельно-допустимые выбросы вредных веществ в атмосферу города Винницы: Сводный том. — С. 71. (Машинопис). 7. Йорк К., Корнер С. Загрязнение воздуха: Источники и контроль. — М., 1980. — С. 432. |