Кукурудзяк М. Г. "ДИНАМІКА МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст."
6 декабря 2005
Розвиток капіталістичних відносин в Західному Поділлі у другій половині XIX ст. супроводжувався зростанням міст, які саме при капіталізмі остаточно формуються як певний тип поселення, найбільш повно втілюючи в собі риси буржуазних соціально-економічних відносин. Якщо в 1851 р. в краї нараховувалось 27 міст і містечок, то в 1900 р. — 44.1 Однак їх місце і роль в історії розвитку Західного Поділля другої половини XIX ст. вивчена недостатньо. Зокрема, не було об'єктом спеціального дослідження питання про динаміку міського населення. У монографіях О. С. Мазурка2 і С. А. Макарчука3 та деяких інших роботах4 наводяться тільки окремі дані з цього питання.
Одним з прогресивних явищ розвитку капіталізму в Східній Галичині, в т. ч. і в Західному Поділлі, у другій половині XIX ст. було збільшення чисельності міського населення. Цей процес слід розглядати як один з основних показників поглиблення суспільного поділу праці і росту капіталізму вглиб. Приступаючи до характеристики динаміки населення міст і містечок, з'ясуємо, перш за все, загальну кількість цього населення. На перший погляд здасться, що поділ західно-подільського населення на сільське і міське не складає особливих труднощів. Але це не так. Річ в тому, що відсутність в австро-угорській буржуазній науці чіткого трактування поняття «місто» призводило до розбіжності у визначенні кількості міст і міщан. Характерним у цьому плані є такий приклад. У 1900 р. із загального населення Галичини 7315939 чол. міщани складали за адміністративним критерієм визначення міста 1299000 чол. (18%), за історичним — 1566000 (21%), за економічним — 1682000 (23%)5 і за статистичним — 2591000 чол. (35%) в одних джерелах6 і 1320786 чол. (18,1%) в інших джерелах7.
Критичне використання різноманітних історичних джерел дає можливість розкрити динаміку чисельності міського населення Західного Поділля в другій половині XIX ст. Як свідчать дані (табл. 1), за 49 років кількість міщан Західного Поділля зросла на 139,9 тис. чол., або у 2,3 рази.
Характерно, що за цей же період міське населення всієї Східної Галичини також зросло у 2,3 рази (472,3 тис. чол. у 1851 р. і 1,1 млн. чол. у 1900 p.), тоді як її все населення зросло в 1.4 рази (2958 тис. чол. у 1851 р. і 4251 тис. чол. у 1900 p.)9. Ці дані спростовують твердження тогочасного галицького економіста В. Будзиновського про те, що в Галичині зростання міського населення відбувалося повільніше, ніж всього населення10.
Поряд із загальними даними про динаміку чисельності міського населення розглянемо показники динаміки кількості населення окремих міст (див. табл. 2).
З таблиці 2 видно, що при середньому зростанні всього міського населення Західного Поділля у 2,3 рази, окремі міста і містечка різнились щодо темпів зростання населення. Зокрема, чисельність населення 28 міст і містечок (Бережани, Більче, Бучач, Городок, Дунаїв, Заложці, Збараж, Золотий Потік, Козова, Козлів, Кудринці, Кулаківці, Мельниця, Нараїв, Пробіжна, Рудки, Скалат, Старе Місто, Струсів, Тлусте, Товсте, Тернопіль, Устя, Устечко, Улашківці, Яблунів, Ягільниця, Янів) збільшилась в 1,0-1,9 рази; 3 міст (Борщів, Гримайлів, Тсребовля) — у 2 рази; 4 міст (Зборів, Копичинці, Монастириська, Хоростків) — у 2,1-2,2 рази; 2 міст (Бариш, Устя Зелене) — у 2,3 рази; 3 міст (Заліщики, Майдан, Підгайці) — у 2,4-2,9 рази; 3 міст (Гусятин, Підволочиськ, Скала) — у 3,1-3,6 рази і 1 міста (Чортків) — у 5,0 разів. Тобто, з 44 міських поселень Західного Поділля тільки у 7 темпи зростання міського населення були вищими від загально-середнього, а в 35 — меншими.
Наведені в таблиці 2 дані свідчать, що в 19 містах і містечках (Бариш, Гримайлів, Дунаїв, Заложці, Зборів, Копичинці, Майдан, Мельниця, Підгайці, Підволочиськ, Рудки, Скалат, Старе Місто, Тернопіль, Терсбовля, Тлусте, Устя Зелене, Яблунів, Янів) чисельність міщан зростала постійно. У 12 міських поселеннях цей ріст був стрибкоподібним. Зокрема, в Бережанах, Збаражі, Козові кількість міщан зменшилась в порівнянні з попереднім періодом у 1857 р., у Борщеві, Бучачі, Пробіжні, Струсіві, Чорткові — в 1869 p., у Товсте — в 1880 p., в Підгайцях — в 1890 р. і в Козлові— в 1900 р. В містечках Більче і Улашківці чисельність жителів зменшилась у 1857 р. у порівнянні з 1851 р. і у 1869 р. в порівнянні з 1857 р. В Заліщиках число міщан у 1869 р. значно зменшилось у порівнянні з 1857 p., а в наступні роки їх кількість неухильно зростала. В 10 міських поселеннях не відбулося змін щодо кількості населення протягом чималого періоду. А саме, у Нараєві кількість міщан залишилась на одному рівні в 1851 і 1857 роках, у Хоростові, Кудринцях, Кулаківцях, Монастириську, Ягільниці — в 1857 і 1869 роках, в Городку — в 1880 роках, в Золотому Потоці — в 1869 і 1880 роках, в Усті і Устечку — в 1890 і 1900 роках.
Питому вагу міського населення Західного Поділля від загальної чисельності населення регіону відображає табл. 3.
Як бачимо, з 1851 по 1900 р. питома вага міського населення підвищилась з 15,2 до 25,9%, тобто на 10,7%. При цьому темпи зростання питомої ваги міського населення були стрибкоподібними. Так, з 1851 по 1857 р. ця вага підвищилась на 1,9% і з 1857 по 1869 р.— на 6,6%, з 1869 по 1880 р.— на 1,1% із 1880 по 1900 р.— на 1,1 %. Причиною такого становища були, передусім, кількісні зміни в міських поселеннях (у 1851 р. їх було 27, у 1857 p.— 35, у 1869 p.— 43, у 1880 p.— 44, у 1900 p.— 44)13 , а також деяке зменшення всього населення краю в 1869 р. порівняно з 1857 р. У 1857 р. Західне Поділля поділялось на 4 повіти: Бережанський, Бучацький, Тернопільський і Чортківський. їх географічні межі охоплювали частково і ту територію, яка не с Західним Поділлям. А це збільшувало загальну чисельність населення подільського регіону. З 1869 р. Західне Поділля поділялось на 10 повітів. їх статистичні дані дають можливість зробити більш точний підрахунок загальної чисельності населення краю.
Варто зазначити, що в Західному Поділлі процес капіталістичної урбанізації проходив повільніше, ніж в Австро-Угорщині загалом, або інших країнах. Зокрема, до 90-х років XIX ст. відсоток міського населення від усього населення Австро-Угорщини досяг 32. А в Німеччині, наприклад, з 1882 по 1895 р. міське населення збільшилось з 57,5 до 64,2%.14
Розглянемо питання про питому вагу міського населення Західного Поділля за окремими повітами. Наявні дані за 1880 р. дозволяють скласти таку таблицю15:
Дані таблиці свідчать, що найбільшою питома вага міського населення була у Гусятинському, Тернопільському і Теребовлянському повітах, а найменшою — у Підгайцінському, Збаражському і Чортківському повітах. Тернопільський повіт помітно виділявся і найбільшою кількістю всього населення, в тому числі і міського.
На закінчення звертаємось до матеріалів, які характеризують розподіл міського населення за величиною міських поселень. Для цього наведемо таку таблицю:16
Аналіз даної таблиці свідчить, що абсолютна більшість міського населення з 1869 р. зосереджувалась у малих містах (до 20 тис. чол.).
Зокрема, у 1869 р. у таких міських поселеннях проживало 87,6% всього міського населення, у 1880 р.—86,7%, у 1890 р.—87,4% і в 1900 p.—87,5%. А в 1851 і 1857 роках все міське населення краю перебувало тільки у малих містах. З класу малих міст найбільш поширеними були такі, у яких проживало від 2 до 5 і від 5 до 10 тис. жителів. Великим містом на Західному Поділлі був Тернопіль. У ньому в 1869 р. концентрувалось 12,4% всього міського населення регіону, у 1880 р. — 13,3%, у 1890 р.— 12,6% і у 1900 р.— 12,5%.
Таким чином, розвиток капіталізму в Західному Поділлі супроводжувався збільшенням кількості міського населення. За темпами зростання воно перевищувало ріст всього населення, підвищувалась питома вага міщан в загальній чисельності населення. В краї переважали малі міські поселення, в яких зосереджувалась більша частина міського населення. Однак процес урбанізації Західного Поділля гальмувався його колоніальним становищем у складі імперії Габсбургів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Державний архів Тернопільської Області. — Ф. 33. — Оп. 1. — Арк. 1-180; Tafeln zur Statistic dcr ostereichischen Monarchic: Ncue Folge. — Wien,1856. — Bd. 1. — S. 15: laf. 2; Statistische Ubersicht uber die Beyolkkerung und die Viehstand von Ostcrreich. Nach der Zahlung vom 31. October 1857. — Wien, 1859. — S. 42-45; Befolkeruiig mid Vichstand von Galizicn nach der Zahlung vom 31. Dezember 1869. — Wien, 1871. — Heft 4. — S. 31-34; Wiadomosci statystyczne о stosunkach Krajowych. — Lwow, 1903. — T. 19. — Zeszyt 2. — S. 99-100; 1912. — T. 24. — Zeszyt 2. — S. 8, 34-35, 40-52; Rochnik statystyki I'rzemyslu і I landlu krajowego. — Lwow, 1888. — Zeszyt 9. — S. 30-47; Weinfeld І. Ludnosc miejska Galicyi і jejsklad wyznaniowy (1881 —1910). — Lwow, 1912. — S. 8, 34-35, 45-52; SpraffZ-Orst-Repoiioriiim von Galizlen. — Wien, 1886. — S. 8-488; Geineindelexikon von Galizlen. — Wien, 1907. — S. 14-810; Osterrelcltislie Statistik. — Wien, 1912. —Bd. 63, heft 1. —S. LI.
2. Мазурок О. С. Города западноукраинских земель эпохи империализма: (Соц.-экон. аспект). — Львов, 1990.
3. Макарчук С. А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. — Львов, 1983.
4. Історія міст і сіл У РСР: Тернопільська область. — К., 1973; Кукурудзи к А/. Г. Етносоціальний склад міського населення Західного Поділля кінця XIX ст. // Пробл. етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля: Наук. зб. — Кам'янець-Подільський, 1992.
5. Wiadomosci sialystyczne... — Т. 19. — Zeszul 2. — S. 87, 92.
6. Там же.
7. Wiadomosci sialystyczne… — Lwow, 1912. — T. 24.— Zeszul 2. — S. 4
8. Див № 1.
9. Tafeln zurstatislik...— S. 11; laf. 2; Wiadomosci sialystyczne. — T. 24. — Zeszut 2. — S. 4,6; Gemeindelexikon von Galizien... — S. 14-180.
10. Будзиновський В.- Ірландія її Австрії // Галичанин. — 1893. — 10 черв.
11. Див. № 1.
12. Там же.
13. Там же.
14. Петряев К. Д. Курс лекций по истории Франции, Германии, Англии, Ирландии и США, 1871-1914 гг. — К., 1958. — Ч. I — С. 83-84: Новая история (1871-1917) / Под ред. Н. Е. Овчаренко. — М., 1976.
15. Rochnik statytyki Przemyslu i Handlu krajowego. — Lwow, 1888. — Zeszyl9. — S. 2-26.
16. Див. № 1
|
