Кириляч О. В. "СКАРБИ ДОБИ ФЕОДАЛІЗМУ В НУМІЗМАТИЧНІЙ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ"
18 декабря 2005
Нумізматична колекція Вінницького краєзнавчого музею нараховує майже 20 тисяч монет.
Переважна більшість їх знаходилась у скарбах XVI-XIX століть та використовувалась у грошовому обігу вказаного періоду. Найбільша кількість скарбів припадає на період входження Поділля до складу Речі Посполитої.
До 1793 року на нашій території в грошовому обігу переважали польські грошові одиниці.
Монетні двори в Олькуші, Познані, Всхові, Бидгощі, Мальборгу, Любліні, Вільно, Гданську, Торуні, Кракові, Ельблонгу і Ризі випускали соліди, півгроші, гроші, подвійні денарії, тригрошовики, шестигрошовики, півторагрошовики. Найчисленніші в скарбах саме останні. Більші за номіналом — орти та таляри карбувались в меншій кількості і такої поганої якості, особливо за часів правління Яна II Казимира (1648-1666 pp.), що їх навіть вважали фальшивими.
Золоті дукати в подільських знахідках майже не зустрічаються.
Особливістю скарбів XVI-XVIII ст. є наявність великої кількості грошового металу.
Так, у скарбі з с. Станіславчик Жмеринського району нараховується 5000 монет, з с Журавлівка Барського району — 924, з с. Бабин Липовецького району — 600. У м. Вінниці по Люблінському провулку, № 8 знайшли 1240 монет, у смт. Погребище — 6821 монету, у с. Кальник Іллінецького району — 1416 монет.
Значна кількість монет вказаного періоду міститься у скарбах з с Івча Літинського району, з м. Бару, смт. Шаргорода, з с. Райгорода Немирівського району. Вони надійшли до музею у 60-90-х роках XX століття.
Рис. 1.
Розглянемо більш докладно одну з таких знахідок. Восени 1985 року на околиці с Кальник Іллінецького району учнем місцевої школи Олександром Касіянчуком був знайдений скарб монет першої половини XVII ст.
Переважну частину його складають монети Речі Посполитої часів правління Сигізмунда III Вази (1587-1632 pp.). Представлені грошові знаки майже всіх монетних дворів країни, адже це був час найбільш інтенсивного їх випуску.
Кількісно, по номіналах, нумізматичні пам'ятки Польщі з цього скарбу розподіляються таким чином:
• орти коронні — 1621-1624 pp. — 11 екз.;
• шостаки коронні — 1624-1627 pp. — 65 екз.;
• трояки коронні — 1621-1624 pp. — 43 екз.;
• півтораки — 1619-1627 pp. — 534 екз.;
• гроші — 1623-1627 pp. — 55 екз.;
• подвійні денарії 1620-1621 pp. — 10 екз.;
• соліди — 1613-1627 pp. — 168 екз.;
• тернарії — 1627,1630 pp. та із стертими датами — 23 екз.
У скарбі присутні всі типи середньої, дрібної та розмінної монети надзвичайно різноманітної по вигляду та вартості. Відсутні лише найбільші монети — таляри.
Для виготовлення ортів (1/4 таляра) середньої ваги 4,65 г використовувалось срібло 700 проби; шостаків вагою біля 1,76 г — срібло 400 проби; трояків вагою біля 0,84 г — срібло 400, 450 проб; півтораків вагою біля 0,42 г — срібло 375 проби; грошів вагою біля 0,26 г — срібло 281 проби.
50% польських монет комплексу — півтораки другої половини правління Сигізмунда III Вази, які по якості значно поступаються монетам першої половини правління і свідчать про кризові явища в економіці держави.
Карбувати півтораки Польща розпочала у 1614 році на зразок німецьких драйпелькерів. На аверсі монети вміщений герб держави та титул короля: "SIGIS З DG REX PMDL" ("Сигізмунд III, божою милістю, король польський, великий князь литовський"), внизу цифра З — вартість монети в три півгроша. На реверсі — зображення держави, традиційна цифра 24 — пам'ятка колишньої вартості таляра у грошах, та легенда: "MONENO REG POLO" ("монета королівства Польща").
На аверсі тригрошовиків: рельєфне профільне зображення короля, по колу — титул короля, на реверсі: герб Речі Посполитої, номінал, дата і напис в три рядки: "GROS ARGE TRIP REGN POLONI" ("Гріш срібний потрійний королівства Польща").
На аверсі шестигрошовиків — профільне зображення короля, по колу титул. На реверсі — герб Речі Посполитої та легенда: "GROS ARGE SEX REG POL" ("Грошей срібних шість королівства Польща"), дата, номінал VI. Діаметр монети — 2,5 см.
Монета орт — діаметром 3 см., аверс — зображення короля з державою та мечем, титул. На реверсі — герб держави.
У скарбі відсутні польські монети з датуванням пізніше 1627 року, за виключенням одного тернарія. Це пояснюється тим, що Польща карбувала з 1628 року переважно великі номінали і майже не випускала монети для дрібного товарного обігу. Наявність тернаріїв — особливість даного скарбу. В інших знахідках вони або зовсім відсутні, або складають незначну їх частину. Тернарії більш характерні для скарбів Волині і Галичини.
Монети Речі Посполитої були основною, але не єдиною великою групою платіжних засобів українського грошового обігу XVII століття, адже держава не мала закону про вилучення іноземної монети з обігу.
Тому і в скарбі з Кальника 297 монет, карбованих у містах Ризі та Ельблонгу, належать Прибалтійським володінням Швеції часів правління Густава II Адольфа Вази (1621-1632 pp.) та Христини Августи Вази (1632-1654 pp.). В основному — це драйпелькери та шилінги.
62 монети аналогічних номіналів Пруссії відносяться до часів правління Георга Вільгельма (1619-1640 pp.).
По одній монеті представлені: драйпелькер Бранденбурга з іменем Йозефа, драйпелькер 1622 року з Сілезії часів Карла Фрідріха та дуже потертий драйпелькер Померанії 1618 року. 30 монет — підробки драйпелькерів Густава II Адольфа з датами 1634 і 1635 років та шилінгів цього правителя нарівні з солідами Сигізмунда III. Найвірогідніше віднести їх до продукції підпільного монетного двору в м. Сучаві (Молдавія, XVII ст.).
Для шилінгів характерно нечітке зображення, грубі написи з кількох літер, які зовсім не читаються.
Спостерігається дуже погана збереженність монет дрібного номіналу — півтораків та розмінних солідів, внаслідок чого більше 10 монет не піддаються детальному визначенню. Більші номінали — орти та шостаки, збереглися набагато краще.
Найстаріша монета скарбу — подвійний денарій 1570 року Великого князівства Литовського часів Сигізмунда Августа (1545-1572 pp.). Монета XVI століття — в єдиному екземплярі, тому початком накопичення грошової маси можна вважати початок другого десятиліття XVII ст. Наймолодші монети скарбу — шилінги 1638 року прибалтійських володінь Швеції.
Отже час схову скарбу — кінець 30-х - початок 40-х років XVII ст., тобто часи правління Владислава IV Вази (1633-1648 pp.).
Рис. 2.
Скарб із Кальника відтворює характерні риси грошового господарства Поділля у складі Речі Посполитої першої половини XVII століття: наявність в обігу монет трьох видів — Речі Посполитої, прибалтійських володінь Швеції та Пруссії, скорочення великих та середніх номіналів, переважання в середніх номіналах низькопробного срібла.
В цілому монети скарбу є типовими для грошового обігу XVII ст., але повністю його склад не відтворюють, та все ж кількість монет та їх якість свідчать про те, що його власник накопичував їх в результаті сталого, постійного виду діяльності, яка оцінювалась, проте, не дуже високо. Можливо, це був хазяїн шинку.
Знахідка доводить, що наявність в грошовому обігу великої маси обезціненої низькопробної монети створили передумову для масового вилучення грошей з обігу і перетворення їх у скарби.
Потрібно відзначити, що в Речі Посполитій, куди протягом століть входили подільські землі, ніколи не існувало міцного фінансового господарства і впорядкованого грошового ринку.
Крім перерахованих вище польських монет, на нашій території зустрічаються монети Яна Казимира (1649-1669 pp.) — тридцятигрошовики (тимфи, злотовки) та мідні соліди (боратинки). Вони були випущені урядом з метою подолання фінансової кризи та покриття державних боргів.
В тридцятигрошовиках вміст срібла відповідав лише 12 грошам, тобто 40% їх номінальної вартості. Єдиною компенсацією населенню за їх низьку якість призначався напис: DAT PRETIVM SERVATA SALVS POTIORQ3 METALLO EST" ("Бажання порятунку Вітчизни перевищує дійсну вартість металу"). Карбування їх набрало великих розмірів — 20 мільйонів злотих. В умовах феодальної анархії, що роздирала Річ Посполиту в XVII столітті, це, звичайно, не могло сприяти їх популярності.
У 1659 році Варшавський сейм прийняв постанову про випуск мідного соліду, який повинен був обертатися курсом білонового що карбувався раніше, по З екземпляри на 1 срібний гріш.
Вирішено було випустити ці нові монети на суму по 1 мільйону злотих для Польщі та Великого князівства Литовського. Виробництво мідних солідів, дійсна вартість яких складала лише 15% номінальної, очолив італієць Тіт Лівій Боратіні (звідси популярна назва цих монет "боратинки"). Виробництво мідних солідів перебільшило заплановану суму, що досягла астрономічної цифри — більше, ніж 10 мільйонів злотих.
Результати грошової реформи дуже згубно вплинули на економіку Речі Посполитої. Країна впадає в глибоку фінансову кризу, наслідки якої не були подолані навіть протягом наступного століття.
Нарівні з монетами Речі Посполитої, Бранденбургсько-Прусської держави та прибалтійських володінь Швеції у грошовому обігу на Україні в XVII ст. брали участь і монети інших держав.
З 20-х років XVII століття на українському ринку розповсюджуються таляри — великі срібні монети, які місцеве населення охоче приймало завдяки високій пробі срібла та майже незмінній вазі (трохи менше 30 г), що вигідно відрізняло їх на фоні безперервного падіння якості і ваги середньої та дрібної монети.
Звичайно, такими монетами розраховувались між собою, перш за все, князі та великі поміщики.
Серед талярів, яких у фондах музею налічується всього біля 20, переважають левендальдери та ріксдальдери Голландської республіки, талери Брауншвейга, Саксонії, карбовані в імперських містах: Кампені, Цволле, Люнебурзі, Аугсбурзі, Кельні та швейцарські — кантона Сен-Галлен.
Обіг західноєвропейських монет на подільському ринку ніким не регулювався, що призводило до коливань вартості, змін їх курсу, інфляцій, а це в свою чергу негативно впливало на життєвий рівень трудового люду. Адже, якщо на початку XVII століття чоботи коштували 20 грошів, кварта меду — 4 гроша, буханець хліба — 1 гріш, то в середині століття ціна на ці товари була вже значно вищою. [1]
Як бачимо, подільський грошовий ринок доби феодалізму був насичений різноманітними монетами, асортимент яких розкривається при вивченні складу монетних скарбів, що зберігаються у фондах музею.
Досліджуючи їх, ми з'ясовуємо характер грошового обігу тогочасного періоду, встановлюємо торговельні, політичні і культурні зв'язки регіону, прослідковуємо зв'язок скарбів з загальним процесом соціально-економічного розвитку суспільства на подільських землях. Ми маємо можливість докладно вивчити грошові реформи та їх наслідки.
Монета, як важливе джерело вивчення історії, економіки, мистецтва, побуту та інших сторін життя минулого приховує в собі ще багато до цього часу не пізнаних можливостей.
ЛІТЕРАТУРА
1. Торгівля на Україні XIV - середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина.— К., 1990.— С 264-265.
|
