Гальчевська Л. А. "КОЗАЦЬКІ ЛЮЛЬКИ"
18 декабря 2005
Колекція люльок у фондах Вінницького обласного краєзнавчого музею хоча й невелика, але дуже цікава. Вона складається із 71 люльки. У різний час і по-різному вони потрапили до фондів музею.
18 люльок надійшли до нас із села Стара Прилука Липовецького р-ну; є люлька із с. Красне Тиврівського р-ну; дві — із с. Фльорино Бершадського р-ну; дві були знайдені у місті Вінниці; шість — з Мурованих Курилівців; є люлька з м. Літина та із с. Хомутинець Калинівського р-ну.
Рис. 1. Козацькі люльки (1, 3-8); кришечка до люльки (2).
У результаті аналізу музейної колекції люльки можемо класифікувати за такою схемою:
1. Люльки місцевого виробництва (з глини):
— виготовлені міськими майстрами (люльки з клеймами і без них);
— виготовлені сільськими майстрами.
2. Привізні (порцелянові).
Всі люльки, за виключенням однієї, виготовлені при допомозі форми, яка складалась з двох половинок. Негатив орнаменту наносився на внутрішню поверхню обох половинок — формочок.
Сама люлька складається з двох частин: чашечки на тютюн і основи чубука, куди вставляється сам чубук — довга дерев'яна чи очеретяна паличка з загостреним кінцем. Між собою ці дві частини з'єднані внутрішнім каналом.
В Україні існувало багато різновидностей люльок. Серед найбільш поширених дослідники виділяють коротенькі люлечки, так звані носогрійки, або люльки-бурульки (від турецького "бурун" — ніс). Була ще "обчиська", чи, інакше, товариська люлька, з чубуком у три аршини довжиною, "дуже велика, всипана намистом, коштовним камінням, різними бляшками, іноді з написом". [1]
Крім цих були ще коренкові, обковані міддю (люльки "зіньківки"), завбільшки з великий кулак; "люльки-мугурки" і плескуваті "сорочинки". [2]
Найчисленніша група в колекції музею — глиняні люльки місцевого виробництва, виготовлені у формах з двох половинок. На більшості з них чітко видно слід від ливарного шва, на інших він згладжений. У переважній більшості люльок внутрішня поверхня чашечки задимлена, що свідчить про їх тривале використання для паління тютюну. Є до десятка люльок, серед них і фрагменти основи чубуків, внутрішня поверхня яких не задимлена. Деякі з них мають спільні ознаки: розміри, форму. Це дає змогу зробити припущення, що, можливо, ці люльки були знайдені на місці колишньої майстерні гончара.
Цікавими в музейній колекції є глиняна кришечка до люльки (рис. 1.2) і порцелянова люлечка. Вона маленька, легко поміщається на долоні. Чашечка складалася з двох частин, де верхня майже повністю відбита. Випуклості нижній частині надають рельєфні канелюри, що закінчуються на основі чубука.
Внутрішній канал усіх глиняних люльок закінчується збоку на чашечці, а у порцеляновій — в центрі. На особливу увагу заслуговує чорнолощена люлька, виліплена вручну, без застосування форми (рис. 1.1). Висока, у формі глечика чашечка і конусоподібна основа чубука прикрашені геометричним орнаментом у вигляді концентричних ліній, між якими розміщені насічки, цей орнамент прокреслений по сирій глині. Технікою виконання, формою і оздобленням, вона відрізняється від інших чотирьох чорнолощених люльок, відлитих у формах (рис. 1.3,4).
Особливістю чорнолощеної техніки є те, що вона не допускає кольорового малювання. Отже, всі прикраси на люльках можуть бути лише тональними або рельєфними (рис. 1.3). Від інших люльок чорнолощені відрізняються не тільки технологією випалювання й кольором, але й тим, що мають досить довгі, скісно загнуті основи чубуків конусоподібної форми, розширені на закінченні.
Рис. 2. Козацькі люльки з клеймами.
З розвитком цехів на Україні виробництво люльок набуло масового характеру. Можна зустріти три - чотири абсолютно однакові екземпляри, зроблені при допомозі одного штампу. Так, наприклад, у музейній колекції зберігаються 3 люльки, виготовлені з однієї форми (рис. 2.4). У них конусоподібна чашечка для тютюну, посередині перехвачена кільцем. Основа чубука, конусоподібної форми, клинцем врізається в низ чашечки. На основі чубука, збоку кожної люльки, стоїть клеймо, на закінченні — зубчики. Одна з цих люльок прикрашена геометричним орнаментом: вертикальні лінії, рельєфні трикутники з крапкою в центрі утворюють концентричні ряди, розміщені над і під кільцем на чашечці.
У музейній колекції зберігаються 8 люльок, що мають багато спільних ознак (рис. 2.1-3). Шість з них потрапили до нас з Мурованих Курилівців. Вони цікаві тим, що їх аналоги можна зустріти в музейних колекціях Дніпропетровського історичного музею ім. Яворницького та музею-заповідника "Козацькі могили" на полі Берестецької битви [3]. У літературі з історії козацтва дуже часто зустрічаються фотознімки чи малюнки подібних люльок [4].
Люльки з Мурованих Курилівців мають ідентичні клейма: на двох півколах у певному порядку розміщені крапки і ламані лінії (рис. 2.1,2). На самій люльці клеймо нагадує попередні (рис. 2.3), але, очевидно, вона була виготовлена пізніше, або іншим майстром того ж цеху. На кожному півколі чітко видно рельєфний малюнок: ламані лінії обрамляють сім крапок. Саме клеймо поставлене внизу на основі чубука, а не збоку, як в інших люльках. Вона вкрита мінеральною червоною фарбою.
На останній восьмій люльці клеймо відсутнє, та немає сумніву, що всі люльки були виготовлені в одному місці. Характерним для цих люльок є те, що широка чашечка для тютюну складається з двох частин: граненого верху і круглого, випуклого низу, в який врізається клинець. Рельєфна концентрична смуга відмежовує одну частину від іншої, основа чубука коротка з зубчиками на закінченні. Орнамент чашечки складається із стилізованих квітів у вертикальних рядах на гранях; овали з насічками чергуються з квітковими мотивами і утворюють концентричні ряди. Між гранями і овалами — по дві паралельні лінії. На стороні клейма, в нижній частині чашечки, розміщена пір'їна.
Розміри люльок коливаються у межах від 2,7 х 4 до 4,3 х 6,4 см. Гранована основа чубука в одних люльках піднята трохи вище середини чашечки, у інших — до висоти чашечки. У вертикальних рядах розміщувались від трьох до п'яти квіткових мотивів. Люльки були виготовлені з різних глин і тому мають різний колір.
Всього в музейній колекції зберігається 13 клеймованих люльок. Поверхня однієї з них була вкрита позолотою (рис. 2.6).
Цікавим є те, що тільки люльки, виготовлені міськими майстрами, мають на закінченні внутрішнього каналу характерний виступ, "дзьобик" трикутної форми.
Рис. 3. Козацькі люльки.
Тридцять чотири люльки виготовлені з тугоплавких білих глин (рис. 1.5,7,8; 3.1-6). Десять із них вкриті поливою, зокрема: 5 люльок зеленою, 3 — жовтою, 2 — коричневою.
При виготовленні люльок гончарі використовували традиційні форми народного посуду і притаманний йому декор. У гончарному ремеслі виробництво люльок не було виділене в окрему галузь, а гончарі, як і заведено з давніх-давен, ліпили і випалювали все: посуд, іграшки, люльки. [4]
У народній уяві люлька була тісно пов'язана з образом козака. Палити тютюн першими в Україні почали саме козаки. Мабуть тому в народних піснях, прислів'ях і на картинах, де був зображений козак Мамай, люлька і козак нероздільні.
Палити вважалося в народі справою гріховною, тому, коли козак мав іти до церкви, він мусив витрусити тютюн з кишень і навіть переодягнути сорочку. Люлька була вірною подругою козака в військових походах і в мирний час.
Місцеві майстри для виготовлення люльок використовували найчастіше дерево і глину. Глиняні люльки для паління були широко розповсюджені у XVI-XVIII століттях, а вже наприкінці XIX століття вони майже скрізь вийшли із вжитку. Раніше, щоб визначити якість тютюну, потрібно було пожувати листя і випалити із нової глиняної люльки. [6]
На Гуцульщині ще й досі роблять люльки з мосяжної (від "мосяж" — латунь) і мельхіорової бляхи [7]. Серед козацьких люльок зустрічаються також і привізні — порцелянові люльки, їхніми власниками були представники більш заможних верств населення.
Хоч колекція люльок Вінницького обласного краєзнавчого музею невелика, вона яскраво свідчить про вживання тютюну різними верствами населення. На превеликий жаль, ми не маємо відомостей про місця їх виготовлення на Поділлі, але глина, з якої вони зроблені, без сумніву, місцева. Колекція люльок музею свідчить про високий розвиток гончарного мистецтва на Україні.
ЛІТЕРАТУРА
1. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків.— Львів,1990.— Т. 1.— С. 177.
2. Марченко Т. М. Козаки — Мамаї.— К., Опішне, 1991.— С. 28.
3. Свєшніков І. К. Музей-заповідник "Козацькі могили": Путівник.— Львів, 1990.— С. 75.
4. Величко С. В. Літопис— К., 1991.— Т. 1.— С. 125, 127;Свєшніков І. К. Битва під Берестечком.— Львів, 1993.—С. 185-187; История Украинской ССР.— К., 1983.— Т.3.— С. 240.
5. Слипченко Е. Люлька казака Мамая // Декор, искусство СССР.— 1987.— № 5.— С. 48.
6. Табак // Энцикл. слов. Ф. А. Брокгауз, И. А. Эфрон.— СПб., 1901.— Т. XXXII (63).—С. 413-436.
7. Воропай О. Звичаї нашого народу.— К., 1991.— Т. П. —С. 420-422.
|
