З часу опублікування інформації про розкопки Глинського поселення та знахідку скарбу з римськими денаріями I–II cт. [12, с. 82–86] минуло близько 15 років, і за цей час з’явилися нові матеріали, які суттєво доповнюють та збагачують картину життя поселення.

Факт знахідки скарбу, археологічні роботи привернули увагу місцевих жителів, які пізніше щорічно обстежували зорану поверхню поселення і навіть просіювали землю. Знахідки та інформація про них з часом акумулювалися у колекціонерів та істориків, що дозволило суттєво доповнити публікацію Б. Магомедова та Л. Кароєвої 1988 р. [12].

Раніше невідомі 89 денаріїв (посереднього стану) були зібрані місцевими жителями на оранині місця заховання скарбу (див. табл. 1). За складом і станом збереженості нова партія цілком схожа з монетами скарбу 1988 р., та на відміну від решти раніше зібраних нескарбових монет не пошкоджена агресивним хімдобривним середовищем, немає характерного здуття від купритів, корозії сульфатів срібла та міжкристалічної корозії поверхні, тобто корозії відкритого ґрунту [13,с. 94–98].

Неподалік від місця заховання скарбу знайдені: двохпластинчаста фібула малого розміру з ромбічною спинкою і квадратною площадкою на ній біля основи ніжки, з одноцілим приймачем, дещо довшим, ніж його трикутна ніжка; одночленна фібула малого розміру з напівкруглою фасетованою в нижній частині широкою спинкою з Х-подібним малюнком, зі слабопозначеним ребром на одноцілому приймачеві та орнаментованою Х-подібним малюнком площадкою кінця ніжки [6, с. 36] (див. табл. 2: 1, 2); дві зламані, округлі, товсті «калачиковидні»пряжки середнього розміру [6, с. 42] (див. табл. 2: 6, 7); невелике кільце, можливо кінської упряжі (див. табл. 2: 5) та випадково загублене у скіфську добу бронзове листковидне вістря стріли V ст. до н. е. (див. табл. 2: 8). На відстані близько 70–100 м від місця знахідки скарбу в південній нижній частині лівого берега р. Постолова [12, с. 83] виявлені
ще 6 денаріїв посереднього стану збереженості (див. табл. 1). На правому боці цієї ж річки в південній верхній частині поселення на площі близько 200х50 м знайдені 17 денаріїв, які поділяються на 2 групи: перша з 5 монет, розсіяних по всьому поселенню, і друга з 12 денаріїв, сконцентрованих на поверхні ділянки майже 25 м² поблизу дороги [12, с. 83] (див. табл. 1). Денарії другої групи без слідів корозії відкритого ґрунту умовно можна віднести до другого малого скарбу поселення, який до оранки, можливо, зберігався у гаманці. Недалеко від місця знахідки малого скарбу у верхній частині південного кута поселення [12, с. 83] на ділянці в 60–70 м² знайдені: бронзовий ніж (див. табл. 2: 9), який нагадує медичний інструмент [15, с. 147–161]; підв’язна фібула середнього розміру зі слабопозначеним ребром середньоширокої спинки та подвійним Х-подібним малюнком на нижній фасетованій частині спинки [6, с. 36]; двохпластинчаста фібула малого розміру з круглою спинкою I підгрупи [1, с. 77] (див. табл. 2: 3, 4); червоножовте глиняне пряслице, орнаментоване вертикальними лініями з крапок(див. табл. 2: 10).

 Таблиця 1.

Культурний шар Глинського поселення — 0,5 м [12, с. 82]. За кількістю знахідок випадково загублених монет та предметів це поселення мало відрізняється від інших [3; 10]

{Перелік та кількість знайдених речей і позаскарбових монет на Глинському поселенні можна вважати типовим. За зібраною та ще не оприлюдненою інформацією на багатьох поселеннях Вінницької області типовим є рівномірне розповсюдження невеликої кількості речей — одного-двох денаріїв, однієї-двох зазвичай зламаних фібул,рідше пряжок. Це спостерігається на кожному місці садиби по території всього поселення. Пряслиця, як правило, трапляються в якому-небудь одному місці поселення.}

1. Аналіз трьох скарбів: Глинського, Старороманівського та Лукищинського [9, с. 108–127; 5,с. 19–52] — з урахуванням стану збереженості монет дає однаковий результат: не менш ніж 75% монет поганого або посереднього стану збереженості

{Сконцентрувавшись на пошуках доказів зростаючого класового розшарування черняхівського суспільства і тим самим обмеживши свої наукові можливості,жоден з радянських авторів не спробував проаналізувати динаміку грошового обігу в самій культурі, складовою якої є стан збереженості монет.} 

На відміну від Східної Європи, яка свого часу входила до складу Римської імперії й насичена окремими знахідками та скарбами монет початку–середини III ст., на черняхівських поселеннях сучасної України (за винятком Криму), що датуються III–IV ст., разом з окремими знахідками тертих денаріїв I–II ст. та скарбів виключно з денаріїв цього ж періоду [3; 10] в невеликій кількості трапляються денарії та антонініани 10–40х рр. III ст. [3, 10] {Поряд з денаріями I–II ст., рідше з великими та середніми бронзовими монетами цього ж періоду на черняхівських поселеннях трапляються денарії, антонініани та середнього розміру бронзові монети міст Мезії та Фракії початку–середини III ст. Значно рідше трапляється мала та середня бронзова монета кінця III — початку IV ст.} здебільшого дуже доброї або відмінної збереженості, тобто без слідів тривалого обігу. Іншими словами, знайдені скарби являють собою певні грошові суми, які не збільшувалися. Проба у срібних денаріях після Марка Аврелія (161–180) погіршала на 25% [10, с. 24] і наприкінці II ст. складала 50% [8, с. 53].{Насправді приблизно в 10–15% знахідок денарії I–II ст. містять незначну кількість срібла, яка не перевищує 10–20% ваги монети, а іноді це просто неглибоке сріблення.} денаріях Каракалли (195–217) срібло складало 40% ваги монети [18,р. 21], тому задля вирівнювання курсу срібної монетної стопи щодо золотої у 214 р. разом з обіговим денарієм вагою 3,4 г був впроваджений срібний антонініан вагою 5,3 г. В українських скарбах збереженість денаріїв останніх імператорів II ст. така ж задовільна або погана, як і ранніх монет. Отже, час їх формування пізніший, ніж час випуску останньої монети скарбу.

Загальновідомо, що Рим нерідко відкупався від варварських вторгнень значними грошовими сумами. Черговий раз це сталося напередодні або на початку Готських війн у 238 р. [4; 14, с. 166]. Нескладні арифметичні підрахунки переконують у тому, що з економічного огляду Римові вигідно було розраховуватися з варварами більш високопробною, але тертою монетою переважно II ст., ніж повноцінним, хоча й більш високопробним антонініаном III ст., але до часів правління Валеріана (253–266) — Галлієна (253–268), коли антонініан остаточно знецінився. Це здійснити було вочевидь неважко, тому що черняхівське населення воліло мати знайому та перевірену у торгівлі монету. Таким чином, логічно припустити, що всі скарби з денаріями I–III ст. походили з відкупних сум та належали до 20–40х рр. III ст., тобто до років передвоєнних та повоєнних.

Таблиця 2.

Приблизно однакової якості кухонна та столова кераміка, рівномірне розповсюдження на всіх поселеннях невеликої кількості недорогих бронзових і рідше дрібних срібних виробів та монет, відсутність архітектурних споруд та яскраво виражених (за винятком Криму) багатих поховань вказують на відносно справедливий громадський устрій племен черняхівської культури. Отже, є підстави вважати, що всі значні скарби римських денаріїв були загальною власністю поселення.

Варварський світ не був єдиним та монолітним, нерідко одні племена грабували інші [4; 14, с. 156], імовірно знаючи, коли це краще зробити. Можливо, багато поселень черняхівської культури спіткала схожа доля після отримання ними відкупних сум. На спустошених місцях лише через деякий час відновлювалося життя.

Загальна кількість відомих скарбових монет Глинського поселення складає 973 денарії. Вміст чистого срібла в монетах від 90% до 57%. Середня вага—2,92 г. Реальна вартість такої ж кількості повноцінних антонініанів навіть 40-ї проби істотно перевищувала б вартість всіх тертих денаріїв знайденого скарбу. Отже, і монети Глинського скарбу гіпотетично можна віднести до частки великих відкупних сум, сплачених Римом варварам в період або напередодні Готських війн, а існування самого поселення з урахуванням матеріалів археологічних досліджень—до III — середини IV ст.

Таким чином, встановлено:

1. Одночасно з денаріями і рідше з бронзовою монетою I–II ст. в черняхівському середовищі були в обігу срібні монети початку–середини III ст. та бронзові монети III — початку IV ст.

2. Скарби з денаріями I–II ст. не сповнювалися обіговими монетами III ст.

3. Скарби з денаріями I–II ст. сформувалися в дуже короткий час і сховані значно пізніше, ніж випущено останню монету скарбу,— приблизно в 20–40-і роки III ст.

4. Риму економічно вигідно було розраховуватися з варварами тертою монетою I–II ст.

5. Громадсько-політичний устрій племен черняхівської культури на території сучасної України (окрім Криму) був відносно справедливим.

1. Амброз А. К. Фибулы юга европейской части СССР II в. до н. э.— М.:Наука, 1966.— 111 с.— (Археология СССР. Свод археол. источников.Вып. Д 1–30).
2. Бодянский А. В. Находка небольшого клада на нижнем Днепре//Нумизматика и сфрагистика.— К., 1963.— Вып. 1.— С. 95–97.
3. Брайчевський М. Ю. Римська монета на території України.— К.: Вид-во АН УРСР, 1959.— 244 с.
4. Буданова В. П. Варварский мир эпохи Великого переселения народов.— М.: Наука, 2000.— 541 с.
5. Глущенко В. П. Клад римских денариев из с. Лукищина //Нумизматика и эпиграфика.— М., 1989.— Вып. 15.— С. 19–52.
6. Гороховский Е. Л. Хронология черняховских могильников Лесостепной Украины //Труды V Международного конгресса археологов-славистов.—М., 1988.— Т. 4.— С. 34–45.
7. Драгунова М. Н. Клад римских монет из с. Матюши Киевской области //Нумизматика и сфрагистика.— К., 1965.— Вып. 2.— С. 202–205.
8. Казаманова Л. Н. Введение в античную нумизматику.— М.,1969.
9. Каплун В. Я. Староромановский клад римских денариев 1–II веков н. э.//Нумизматика и эпиграфика.— М., 1972.— Вып. 10.— С. 108–127.
10. Кропоткин В. В. Клады римских монет на территории СССР.— М.: Издво АН СССР, 1961.— 134 с.— (Археология СССР. Свод археол. источников. Вып. Г44).
11. Кропоткин В. В. Новые находки римских монет в СССР //Нумизматика и эпиграфика.— М., 1966.— Вып. 6.— С. 74–102.
12. Магомедов Б. В., Кароєва Л. Р. Скарб денаріїв поблизу с. Глинськ Вінницької обл //Археологія.— К., 1988.—№62.— С. 82–86.
13. Мінжулін О. Реставрація творів з металу.— К.: Спалах, 1988.— 230 с.
14. Моммзен Т. История Рима.— Т. 5.— СПБ.: Наука, 1995.— 560 с.
15. Финогенова С. И. Античный медицинский инструмент //Сов. археология.— 1967.—№1.— С. 147–161.
16. Sear D. R. Roman silver coins. Vol. 2.— London, 1979.— 226 p.
17. Те саме.— Vol. 3.— London, 1982.— 234 p.
18. Sear D. R Roman coins and their values. Vol. 1.— London, 2000.— 532 p.
19. Те саме.— Vol. 2.— London, 2002.— 696 p.