26 квітня 1986 р. на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції сталася аварія, яку небезпідставно вважають однією з  найбільших техногенних й екологічних катастроф за всю історію людства. 

Уже в перші дні після аварії стало зрозуміло, що Вінницька область також уражена радіоактивними викидами АЕС. Територію області одразу почали обстежувати обласна санепідемстанція, обласна ветеринарна станція, штаб цивільної оборони. Але вперше карта забруднення Вінниччини з’явилась лише в 1988 р.

Забруднена територія області складає 1982 км², зокрема 1944 км² із щільністю забруднення ¹³⁷ цезієм 1–5 кі/км², 38 км² — із щільністю 5–15 кі/км².На цій площі нараховується 89 населених пунктів, проживають понад 140 тис. осіб, зокрема понад 30 тис. дітей. Тому Вінниччину віднесено до 4-ї зони посиленого радіоекологічного контролю, населення якої зазнає впливу малих доз радіації.

Загалом на відповідному обліку Управління з надзвичайних ситуацій та захисту населення, що потерпіло внаслідок аварії на ЧАЕС по Вінницькій області, перебуває понад 203 тис. осіб. Серед них 6 414 ліквідаторів (I категорії— 1017, II—3 838, III—1 559) і 100 320 потерпілих (I категорії—580, II—936, III—829, IV—97 975), а дітей, віднесених до потерпілих,— 96 953.

Ці люди зазнали наслідків чорнобильської катастрофи і потребують захисту не тільки медичного, а й соціального із залученням значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Серед радіоактивних ізотопів найбільшу небезпеку на Вінниччині становлять ¹³¹ J (йод), ¹³⁷ Сs (цезій), ⁹⁰ Sr (стронцій). Стронцій внаслідок подібності до кальцію дуже легко проникає в кісткову тканину. Цезій накопичується у м’язах, замінюючи калій. Період напіврозпаду цих елементів 27,7 і 32 роки, тому вони, залишаючись в ураженому організмі, накопичуються в дозах, які можуть спричинити шкоду здоров’ю.

Радіонукліди з атмосфери, забрудненої радіацією, проникають у воду, ґрунти, рослини, потім у корми, харчування сільськогосподарських тварин, а далі — у продукцію тваринництва (молоко, яйця, м’ясо). Крім того, людина отримує дозу і з атмосфери, і з забрудненою водою. Такі накопичені дози ¹³⁷ Cs на 1 кБк/м² у перші 12 років після аварії становили: зовнішнє опромінення — 64 мкЗв/рік, внутрішнє —93 мкЗв/рік. Через 70 років вони становитимуть відповідно 88 та 117 мкЗв/рік. На 1997 р. зовнішнє опромінення складало близько 20%, а внутрішнє від радіозотопів цезію, стронцію, трансуранових елементів, які надходять із продуктами харчування,— 80%.

Населені пункти Вінницької області, забруднені радіацією 

У Вінницькій області є території, де забруднення ґрунтів становить 1–15 кі/км². Найбільший рівень забруднення в с. Кунка Гайсинськогорну — до 15 кі/км²; у селах Уяринці Тиврівського, Горишківка Томашпільського, Михайлівка Тульчинського, Рахни-Лісові Шаргородського р-нів — від 5 до 10 кі/км².

Як вважають спеціалісти, перехід радіонуклідів в сільськогосподарські рослини у Вінницькій області відбувався до 1988 р. А після, незважаючи на високий рівень забруднення, при якому на Поліссі відселяють цілі села на нові місця, унікальні властивості ґрунтів Вінниччини знижують засвоєння радіонуклідів кореневою системою рослин. Забрудненість молока складає 3,0 Бк/л (норма 370 Бк/л), картоплі —2,0 Бк/кг (норма 600 Бк/кг). Продукти харчування в області, відповідають санітарним вимогам і придатні для вживання.

Вміст ¹³⁷Cs в ґрунті, молоці, картоплі та доза опромінення в забруднених селах Вінницької області

Для зменшення міграції радіонуклідів із ґрунту в рослини необхідно ретельно обробляти та використовувати угіддя: вапнувати, залужувати, додавати мінеральні добрива. Слід дбати про наявність хумолітів у раціоні тварин, вводити болюси. На городі та в садку потрібно раз на 5 років вносити вапно на всій площі, після чого перекопати присадибну ділянку (там, де вирощують картоплю, вапна треба із розрахунку 25 кг/100м²); щорічно вносити мінеральні добрива із розрахунку 3 кг подвійного суперфосфату, 4 кг хлористого чи сірчанокислого калію і не більше 2 кг аміачної селітри на 100 м², а також органічні добрива — торфо-перегнійний компост і гній. Добрива знижують перехід радіонуклідів в урожай рослин, особливо на малородючих ґрунтах. На ґрунтах з підвищеною кислотністю найбільш ефективним є вапнування. Не можна використовувати рослинні рештки, попіл та інші відходи із підвищеною радіоактивністю.

Згідно з даними обласного управління охорони здоров’я в структурі захворюваності населення, що зазнало наслідків аварії на ЧАЕС, найбільш поширені хвороби органів дихання, кістковом’язової системи, нервові та серцевосудинні хвороби. Серед дітей частішають випадки хронічної патології, вроджених аномалій. Захворювання нервової системи, органів дихання, травлення, крові, особливо ендокринної системи в 4-й зоні на 10% перевищують середні показники по області. Серед 8 районів контрольованої зони найвищий рівень захворюваності зафіксований у Тульчинському, Немирівському та Тиврівському.

Захворюваність по області (на 10 тис. осіб)

Почастішали онкопатологія (на 1,6%), хвороби крові (на 9,2%), ендокринної системи (на 2,3%), нервової системи (на 4,7%), ока та придаткового апарату (на 10,0%), вуха (на 11%), серцевосудинні захворювання (на 6,4%), хвороби органів дихання (на 4,4%), органів травлення (на 4,0%), шкіри (на 2,0%).

Захворюваність по області за класами хвороб (на 10 тис. осіб) 

У 2000 р. первинна захворюваність дорослого населення збільшилась з 5870,16 до 6205,87 на 10 тис. дорослих, або на 5,7%. Значно вищі за середній обласний показники первинної захворюваності дорослих в Гайсинському районі (8237,88) та м. Вінниці (9175,69). Наведені показники обумовлюють негативний природний приріст населення області.

Народжуваність і смертність на 1 тис. осіб

Природний приріст становив у 2001 р. –8,8 осіб.

Ця спроба оцінити постчорнобильську ситуацію у Вінницькій області є інформацією до роздумів про те, як вижити сьогодні в умовах підвищеного рівня радіації, як вистояти самим і виростити здоровим майбутнє покоління. Адже закриття Чорнобильської АЕС 15 грудня 2000 р. не закрило всіх проблем, пов’язаних як із самою аварією, так і знаслідками цієї катастрофи.