Л. Ерліх "КОЛЕКЦІЯ САМОВАРІВ У ЗБІРЦІ ВІННИЦЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ"
13 июля 2006
Історія самовара нараховує майже два с половиною століття і нерозривно пов’язана з таким цікавим розділом декоративно-прикладного мистецтва, як художній метал.
Вже наприкінці XVIII ст. самовар мав свої прикметні риси: трубу-жаровню, піддон, піддувало, кран, ручки з держаками, конфорку і ковпачок-заглушку.
В заможних родинах інколи тримали по два самовари: один використовували повсякденно, а інший — тільки на свята. Здавна самовар вважався окрасою дому, розкішшю. Не кожний міг мати його в домі,оскільки мідь, з якої найчастіше виготовляли самовари, була порівняно дорогим матеріалом і в XVIII, і в XIХ ст.
Різноманітність форм самоварів, зокрема тих, що представлені у колекції Вінницького краєзнавчого музею, віддзеркалює зміни смаків суспільства: «банка», «чарка», «куля», «ваза» — називали їх за асоціацією з відповідними предметами.
У музейній колекції переважають самовари, виготовлені в Тулі найбільш відомими фабрикантами: Баташевими, Шемаріними, Воронцовими. Це вироби з латуні або з латуні з нікелюванням. Вони датуються кінцем ХIХ—початком ХХст. Саме тоді самоварні вироби широко завойовують ринок, на них є великий попит. Тому відбувається уніфікація форм і декору, з’являються стандартизовані зразки, зручні для масового виробництва, які модифікуються в різних варіантах і урізноманітнюються частіше за все литими фігурними деталями.
Такими є самовари з клеймами тульських фабрикантів Баташевих, що складають основу колекції музею. Справжніх фірм Баташевих було тільки три: перша, заснована у 1825 р., належала Іванові Григоровичу Баташеву, потім перейшла дойого сина Миколи Івановича; друга, заснована у 1840 р.,— фабрика Василя Степановича Баташева, пізніше існувала під назвою «Спадкоємці В. С. Баташева»; третя, заснована в 1840–1850-х рр.,— фірма Олександра Степановича Баташева, передана братам Олексію та Івану Степановичам Баташевим. Відомі також кілька підробних фабрик під Баташевих, деякі з них таврували свої вироби як родичі Баташева [1].
Обсяги виробництва Баташевих вражали: фабрика В. С. Баташева давала продукції на 1 200 000 руб. річно, фабрика І. Г. Баташева — на
500 000 руб. [2]. Самовари фабрик Баташевих були найбільш популярними і в містах, і в селах.
Фірму М. І. Баташева в музейній збірці представляє латунний нікельований самовар (КВ №778). Його тулуб виготовлений у формі карбованої колонками «чарки» з перехватом у верхній частині. Борт тулуба рельєфно оформлений. Основа кругла, східчаста, з чотирма литими ніжками. Піддувало і конфорка оздоблені фігурними прорізами. Ручки вертикальні, з двох фігурних пластин, з’єднаних різьбленими дерев’яними держаками. Кран «гілка», кришка східчаста, з двома дерев’яними хватками і паровичком. Над краном клеймо: «Придворный фабрикантъ насл дник И. Г. Баташева Н. И. Баташевъ», по боках — зображення медалей з профілем Олександра III. На кришці — клейма:«Фабричная никелировка» та «1 сортъ».
Фірму В. С. Баташева у нашій колекції репрезентує латунний самовар (КВ № 66698) у формі «банки» з квадратною основою. Піддувало і
конфорка з фігурними прорізами. Ручки з дерев’яними держаками, вислі, на вертлюгах. Кран з завитком на кінці, ключ крана — «ґратки». Над краном фабричне клеймо: «Василий Баташевъ въ Тул ». По боках — зображення п’ятимедалей (аверс та реверс).
Самовар фірми В. С. Баташева
З виробів фірми спадкоємців В. С. Баташева музей має три самовари. Перший — латунний, нікельований (КВ №489). Відкритий російським
академiком Б. С. Якобі у 1838 р. принцип гальванопокриття поширився у 80–90-х рр. ХIХ ст. на нікелювання. Це дозволяло зовні наслідувати дорогі вироби із срібла, але робило продукцію дешевшою. Тулуб цього самовара виготовлений у формі гранчастої «чарки» з перехватом у верхній частині.
Основа кругла, з чотирма литими ніжками. Піддувало і конфорка з різьбленими прорізами. Самовар має вертикальні ручки, що складаються з двох фігурних пластин, з’єднаних різбленими дерев’яними держаками. Кран з ключем «гілка», кришка східчаста. На кришці клеймо: «Никелировка фабрики Т[оварищест]ва Н[асл дни]ковъ В. С. Баташева». Над краном клеймо:«Товарищество паровой самоварной фабрики насл дников Василия Степановича Баташева въ Тул ». Над клеймом напис: «Уставъ Высочайше утвержденъ 10 апреля 1896». По боках фабричного клейма — зображення медалей з профілями Олександра II й Олександра III. Два інші музейні самовари тієї ж фірми — латунні, у формі «банки», відрізняються лише розмірами. На кришці, тулубі, основі — ті самі клейма і зображення медалей, якими вироби фабрики були нагороджені у 1870, 1878, 1883, 1885, 1887, 1893 рр.
Є у збірці музею самовар парової самоварної фабрики Івана Самсоновича Паніна. Власник — мабуть, заради реклами — називав себе наступником В. С. Баташева. Фабрику свою він заснував у 1871 р., і виробляла вона продукції всього на 13 000 руб. річно [3]. Цей самовар (КВ № 61624) виготовлено з латуні у формі «банки». Він має квадратну основу, піддувало і конфорку з фігурними прорізами, ключ крана —«ґратка». На кришці та над краном клейма: «Паров. Самов. фабрика И. С. Паніна при мника фирмы Василия Баташева въ Туле». Під клеймом написи: «Самов. фабрика 1871», «1-ий сортъ». По боках є зображення двох срібних медалей (аверс і реверс) 1910 р.
Домінувала у 2-й половині XIX ст. на самоварному ринку й фірма братів Шемаріних з Тули. Вона мала торговельний дім, дві самоварні фабрики і завод залізних виробів. Річне виробництво складало 1 300 000 руб. [4]. У збірці музею є один самовар цієї фірми (КВ № 6670). Він виготовлений з латуні, має форму «банки» зі східчастим перехватом у верхній частині. Основа квадратна, піддувало і конфорка з фігурними прорізами. Ручки з дерев’яними держаками, вислі, на вертлюгах. Кран із завитком на кінці та гладкою розеткою в основі, ключ крана—«ґратки». Кришка з двома дерев’яними хватками і паровичком. На кришці та на тулубі самовара клейма: «Товарищество торговаго дома бр. Шемариных въ Тул ». Над клеймом на тулубі вигравіювано драпірування, напис «Поставщикъ Д[вора] Его Импер[аторскаго] Велич[ества] Шаха Персидскаго» і зображення медалей: малих золотих 1896, 1903, 1907 рр., золотої італійської 1911 р. та перської. На ребрі основи є напис: «Фаб[ричное] клеймо утверждено в 1899 г.»
Практика клеймування самоварів була притаманна всім значним самоварним фірмам Тули: Баташевим, Воронцовим, Шемаріним. Фор ми клейм передавались від батька до сина як ознака наступності по колінь. Це засвідчувало створення самоварних імперій та монополіза цію виробництва.
Поряд з цим у другій по ловині ХIХ ст. з’явилось чи мало підприємств, які разом зі своєю основною продукцією виготовляли й самовари. Так,у збірці музею є самовар, який походить з с. Павлово Ниже городської губернії, з фабри ки сталевих виробів Пилипа Михайловича Варипаєва. Основною продукцією фабрики були ножовий товар і ножиці, але вона випускала і дуже гар ні самовари, і так звані супутні товари: щипці для подріб нення цукру, маленькі замочки для чайниць і цукерниць. Річне виробництво сягало 40 000 руб. [5]. Самовар фаб рики Варипаєва виготовлено з латуні у формі «кулі». Осно ва його кругла, з чотирма зігнутими ніжками, піддувало і конфорка з фігурними прорізами. Ручки складаються з двох фігурних пластин, з’єднаних дерев’яними держаками. Гранчастий кран має рельєфну розетку. Кришка з двома дерев’яними хватками і паровичком. На кришці напис: «Варипаевъ в Павлов ». Абсолютно гладка блискуча поверхня кулі добре гармонує з ажурними ручками, ніжками, краном, який нага дує зламану гілку.
Самовар фабрики П. М. Варипаєва.
Форма кулі набула великої популярності на межі XIX–XX ст. і запозичена, скоріш за все, від бульоток — посудин на спиртівці для підігрівання води [6]. Бульотки використовувались заможними людьми, в яких кухні були віддалені від покоїв, для «чаю для двох». У збірці музею є латунна нікельована бульотка, виготовлена в Німеччині, у м. Вютемберзі (Wuettemberg) [7]. Вона складається з циліндричного і сферичного резервуарів, має високі гнуті ніжки з прорізами, ручки у вигляді двох пластин, з’єднаних дерев’яними держаками. У центрі основи — спиртівка, що знімається. На кришці — клеймо «WMF» (Wttembergische Metallwarenfabrik), на денці спиртівки, крім клейма «WMF», є зображення страуса, що біжить. Вютемберзький завод мета левих виробів на початку ХХ ст. був активним постачальником столо вих приборів та художніх виробів в стилі модерн з металу—зазвичай з гальванопокриттям.
Заслуговує на увагу ще один самовар з латуні у формі «ваза» . Знайдено його було на смітнику, і стан він мав відповідний. Гарна і рідкісна форма привернула увагу музейного працівника, і після певної обробки самовар посів чільне місце в музейній колекції. Основу цей самовар має круглу, східчасту, з чотирма зігнутими ніжками. Ручки складаються з двох фігурних пластин, з’єднаних дерев’яними держаками. Кран і кон форка втрачені. Кришка східчаста, з двома металевими хватками і паро вичком. На тулубі та кришці клейм немає, але існує припущення, що це самовар фабрики М. А. Воронцова у Тулі. Адже він дуже нагадує її вироби, представлені у каталозі Всеросійського музею декоративно -прикладного і народного мистецтва [8].
Самовари колекції Вінницького краєзнавчого музею репрезенту ють продукцію масового виробництва. Серед них немає ексклюзивних зразків, виготовлених зі срібла, томпаку або інших дорогих металів. Це речі, які побутували у міських колах середнього достатку: у чинов ництва, різночинної інтелігенції, зубожілого дворянства.
Історія самовара продовжується і в наші дні. Поряд з жаровими ви пускається величезна кількість електричних самоварів, дуже популяр них не тільки в нашій країні, а й за її межами.
Джерела та література
1. Волкова С. В. Русские самовары в собрании Всероссийского музея декоративно-прикладного и народного искусства//Музей 6.—М., 1986.— С. 183.
2. Фабрично-заводские предприятия Российской империи.— Пг., 1914.— С. 2403.
3. Там само. С. 2428.
4. Там само. С. 2442.
5. Там само. С. 1479.
6. Аттербери Р., Тарт Л. Иллюстрированная энциклопедия антиквариата.— М., 1997.— С. 146.
7. Наул Э. В мире антиквариата.— М., 1998.— С. 162.
8. Каталог самоваров Всероссийского музея декоративно-прикладного и народного искусства //Музей 6.— М., 1986.— С. 185–208.
|
