Т. Р.Соломонова "КНИГОВИДАВНИЧИЙ РЕПЕРТУАР ПОДІЛЛЯ:ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ВИДАНЬ (друга половина XIX -
12 декабря 2005
В статті розглядається читацьке призначення видань Поділля другої половини XIX — початку XX ст.
Сучасну книговидавничу справу в Україні характеризують численні негативні явища: уповільнена динаміка книгодрукування, мовні проблеми, відсутність налагодженої системи розповсюдження, брак наукових видань тощо, а також історико-книгознавчих студій. Водночас на Поділлі недостатня увага приділяється вивченню історико-культурних проблем регіону.
В даній публікації зроблена спроба розглянути читацьке призначення видань Поділля другої половини XIX - початку XX ст., адже досі не існує комплексного дослідження зазначеного питання. Окремі його аспекти розглядалися у кандидатських дисертаціях Т. Бульби1 про краєзнавчу бібліографію Поділля, коли йшлося про призначення бібліографічних видань краю, Ю. Земського2 про Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет, зокрема його видавничу продукцію краєзнавчого змісту. В біобібліографічному довіднику Л. Баженова3 "Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст." основна увага була зосереджена на наукових виданнях краю краєзнавчого змісту, в літературному словнику А. Подолинного' "З-над Божої ріки" - на літературно-художніх виданнях письменників Вінниччини.
Окремі теоретичні питання типології видань та історії її становлення в Україні успішно вирішують сучасні українські вчені Н. Зелінська" (наукова книга), М. Люзняк 4(науково-популярна книга).
Для вирішення поставленого завдання, необхідно було здійснити комплексну історико-книгознавчу та бібліографічну реконструкцію книговидавничого репертуару (далі - КР) Поділля другої половини XIX - початку XX ст. Особливості такої реконструкції було розглянуто в публікаціях російської дослідниці Н. Аверінової.
Відтворений КР складається з 2051 видання, що вийшли друком в регіоні впродовж 1850-1916 років російською, українською, польською та єврейськими мовами. Видання за цільовим призначенням класифіковані згідно з сучасним державним стандартом ДСТУ 3017-95 "Видання. Основні види"8, що визначає 13 відповідних типів, з яких 8 виявлено в регіоні у досліджуваний період. Зазначимо, що визначення впливу цензури, освітнього рівня місцевого населення на структуру КР краю та кількість видань певного типу заслуговують окремого дослідження і тут не розглядаються.
На Поділлі структурування типів видань за цільовим призначенням було досить тривалим. Спочатку наприкінці XVIII ст. виокремились літературно-художні, навчальні та довідкові видання. У першій половині XIX ст. у репертуарі з'явилися офіційні видання (військові статути) друкарні Головного штабу 2-ї Армії у Тульчині. Більшість місцевих друків XIX ст. наукового спрямування поєднувала ознаки офіційного, виробничого, наукового й популярного видання. Так, протоколи, журнали, звіти наукових товариств відображали поточну інформацію і результати наукових досліджень. Відбитки з часописів і продовжуваних видань містили дослідницький матеріал та виконували популяризаторські функції. Тільки на початку XX ст., як і в цілому в Україні, чітко визначилися наукові, науково-популярні та виробнично-практичні видання. Тоді ж у більш-менш сучасному вигляді склалася система типів видань.
Треба зауважити, що, по-перше, для тогочасних видань сучасна класифікація має досить відносний і, певною мірою, умовний характер через невизначеність їх типів, а, по-друге, частину видань, яку неможливо переглянути сіє уізи, класифіковано лише за бібліографічним описом, тому результати аналізу мають дещо орієнтовний характер, але, на нашу думку, визначають основні напрями місцевої книговидавничої типології.
На Поділлі досліджуваного періоду переважав випуск офіційних видань - близько 2/3 (59,6% назв КР), що визначив загальне ділове, практичне спрямування книговидання. Більшість видань цього типу складали звіти, кошториси, баланси, журнали, протоколи, бюлетені, доповіді, проекти про діяльність місцевих організацій і установ. Значна їх кількість пояснюється не стільки своєрідною модою, скільки тим, що, згідно з тогочасним законодавством, вони могли друкуватися з відома місцевої влади, а дозвіл цензурного комітету не був потрібний. На нашу думку, кількість видань була ще більшою, оскільки чимала її частина мала незначний наклад, до 100 примірників, не становила собою помітної культурної цінності, відповідно не знала дбайливого збереження, атому й не дійшла до нас.
Найпоширенішим жанром цього типу видань був щорічний звіт про діяльність організації за минулий рік. Подібні звіти відзначались високою інформаційною насиченістю, містили відомості про основні аспекти розвитку організації за звітний період: якісні й кількісні характеристики, розподіл коштів і характер витрат. Здійснюване таким чином оприлюднення результатів і проблем діяльності організації сприяло її зв'язку з широкими колами суспільства. Особливістю цих видань було те, що вони майже не редагувалися, хоча зовнішньо могли бути досить привабливі, навіть помпезні.
Крім книг економічного змісту, до цього типу видань належала майже вся юридична література Поділля, а саме: законодавчі матеріали, статути громадських організацій, навчальних закладів та комерційних установ.
Наукові видання склали 22,1% назв КР регіону. Нагадаємо, що чітке структурування наукової, науково-популярної та виробничо-практичної літератури сталося на початку XX ст. З огляду на це певна частина видань другої половини XIX ст. розглядалася нами як наукові видання.
Упродовж другої половини XIX - початку XX ст. випуск наукових видань був наслідком діяльності Подільського губернського статистичного комітету, редакції часопису "Подольские епархиальные ведомости", Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, товариства подільських природодослідників, Подільської губернської земської управи, Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості тощо. Члени цих організацій здійснювали профільні дослідження, збирали документи, готували різноманітні доповіді до засідань, а потім друкували їх. Наприклад, співробітники Подільського губернського статистичного комітету видали 3 томи "Сборника сведений о Подольской губернии", "Материалы для истории Подольской губернии", діячі Подільського єпархіального історико-статистичного комітету- 12 випусків "Трудов", члени товариства подільських природодослідників - 3 томи "Записок". Основними тематичними напрямками їх досліджень були історія, економіка, сільське господарство, медичний стан та релігія регіону. Варто також відзначити появу таких видань, як Ф. Кетлинського "76 дней на Востоке" (2 ч.; 1890-1892), В. Іозефі "Опыт юридической науки полицейского права" (1902).
Те, що в регіоні упродовж 1850-1880-х підтримку місцевої влади, фінансові можливості для здійснення книговидавничої діяльності мали саме Подільський губернський статистичний комітет і Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет, сприяло перевазі їхніх видань у тогочасному КР краю. Основу їх книжкової продукції складали наукові видання, питома вага яких у репертуарі була 54,8% назв. Пізніше, з урізноманітненням структури КР та виокремленням науково-популярних видань, питома вага цього типу видань зменшилася до 18,1% назв періоду 1890-х-1916 років.
Важливо відзначити, що для Поділля досліджуваного періоду характерні різноманітні наукові видання, здебільшого краєзнавчого спрямування. Наукові праці некраєзнавчого характеру друкувалися переважно за межами губернії, де вони скоріше могли знайти свого читача.
Перші зразки власної науково-популярної книги на Поділлі можна було спостерігати у 80-х роках XIX ст. Це були збірники релігійних повчань. Тільки на початку XX ст. цей тип видання чітко визначився у КР краю. Основними його видавцями були Подільське губернське земство, сільськогосподарські товариства, тому переважали книги сільськогосподарського й економічного характеру, наприклад, А. Доубрави "Наглядное руководство в картинах для организации имений" (1906), Г. Лещинського "Люцерна" (1906), А. Станкевича "Как наивигодно крестьянину залежить доходньїй плодовий сад" (1910), І. Волошиновського "Що таке кооперація" (1911), Є. Васильєва "Полевые мыши й борьба с ними" (1915) тощо. Серед видань іншого змісту найбільш цікавими виявилися брошури В. Гречинського та О. Баржицького щодо техніки фотографій, а також малювання на склі, шовку або порцеляні.
Для науково-популярної книги Поділля досліджуваного періоду звернення до краєзнавчої тематики було винятком, основним призначенням було задоволення загальноосвітніх інтересів населення, її питома вага у КР краю склала 3,7% назв.
Виробничо-практичні видання склали досить малу групу репертуару -12 назв книг. З'явилась вона тільки на початку XX ст. з поширенням промислового виробництва у регіоні. Вся технічна література, надрукована на Поділлі, мала виробничо-практичний характер. Основним її завданням було сприяння виробничому процесу, зокрема у хімічній, будівельній, харчовій промисловості.
Випуск навчальних видань на Поділлі спостерігався наприкінці XVIII ст., пізніше освітні заклади забезпечували книгами централізовано, тому цей тип видань склав у КР краю групу з 13 назв книг. Так, у 50-х роках XIX ст. друкувалися букварі та граматики польської мови. З російсько-турецькою війною 1876-1878 років пов'язана поява сербської граматики Т. Біленького. Певний інтерес становила робота Г. Бахталовського "Справочная книжка русского правописания применительно к говору Юго-Западного края" (1879). Подільський інспектор народних училищ А. Тарнавський склав для учнів навчальний посібник "Краткая история Подолии в вопросах й ответах" (1893). "Конспект латинского синтаксиса" П. Шварцмана (1913) й підручники з математики С. Козловського (1915) продовжили у XX ст. друкування цього типу видань. В цілому у репертуарі краю навчальна література складала 0,6% назв.
На переломних етапах історичного розвитку проблеми політичного життя, суспільного устрою знаходять відображення в активному книговиданні громадсько-політичної літератури. Так, у 60-х роках XIX ст., усвідомлюючи необхідність буржуазних реформ, змін в економічному та політичному ладі, подоляни видавали книги про судову та міську реформи в Російській імперії, проекти врядування в губернії, а також проведення перепису єврейського населення.
Нова потреба у літературі цього типу виникла на початку XX ст., коли в центрі суспільного життя Російської імперії опинилися національне питання, проблема самовизначення народів. Про випуск агітаційних і пропагандистських видань дбали різні національні спільноти краю. Так, кам'янецькі просвітяни склали "Український катехизм" (1912), де низкою запитань і відповідей висвітили основні українські проблеми, зокрема щодо мови та культури. Російські націоналісти випустили друком брошури з оцінкою польських зазіхань на Правобережну Україну, з тлумаченням вислову "истинно русские люди". Єврейська громада Вінниці видала книгу О. Когана "Речи о еврейской общественной й национальной жизни" (1903).
Подоляни також брали активну участь в обговоренні загальноросійських проблем, зокрема земельних. Ще до столипінської реформи тут друкувалися брошури з місцевими пропозіціями К. Вейдліха "О нуждах земледельческого класса" (1903), І. Раковича "Общая толока в Юго-Западном крає" (1902). Кожний автор накреслював свій шлях вирішення цієї проблеми. Так, Д. Ліневич, польський шляхтич-землевласник, заперечував необхідність власності на землю для селян: на його думку, треба було створювати тільки значні земельні господарства. І. Ракович відстоював перевагу селянської громади. У 1906-1907 роках, в добу великих селянських заворушень, вийшли друком брошури, що розкривали сутність місцевих ініціатив щодо безземельних або малоземельних селян, подавали коментарі до столипінської реформи. Упродовж досліджуваного періоду ці видання складали біля 3,8% назв КР краю.
У досліджуваний період на Поділлі досить поширився випуск довідкових видань - 109 назв КР (5%). Основними жанрами серед них були: пам'ятна книга (довідкова книга), адрес-календар, календар, путівник, галузевий довідник.
За часів Російської імперії кожна губернія, а також єпархія мусили час від часу випускати "Памятную книжку губернии на ... год"9. На Поділлі губернські видання готував Подільський губернський статистичний комітет, а єпархіальні - духовна консисторія. В регіоні чіткої періодичності у випуску подібних видань не існувало, виходили вони в міру накопичення матеріалів і зазвичай складалися з двох частин. У першій частині губернських видань друкувалися довідкові відомості: загальна інформація (правила користування поштою тощо), місцева інформація (адміністративно-територіальний поділ, транспортні шляхи), потім - адрес-календар (особовий склад всіх присутственних місць і календар свят). Друга частина поділялася на два відділи. У першому з них містилися статистичні відомості про населення, промисловість і сільське господарство, охорону здоров'я й освіту, а у другому - статті описового характеру з географії, історії та етнографії регіону. Приблизно таку саму структуру мали єпархіальні видання. Всього вийшло п'ять губернських та три єпархіальні "Памятные книжки". Іноді з різних причин не вдавалося підготувати всі матеріали, тоді з'являлися друком лише довідкові частини. Виходили вони під назвою "Справочные книжки" та "Адрес-календари" як самостійні, хоча, по суті, були незавершеними пам'ятними книгами. Більшого поширення на Поділлі набули "Справочные книжки" єпархії (16 видань), а також губернії (2 видання), які містили календарні, довідкові й статистичні відомості та адрес-календар.
Губернські та єпархіальні довідкові видання Поділля були досить схожі. Тривалий час вони друкувалися (до 1899 р.) в друкарні губернського правління, матеріали для них готували й редагували ті ж самі люди. Хоча була й певна різниця. Так, до складу губернських видань входила невеличка історична довідка про край, а єпархіальні містили більшу кількість поточного матеріалу, покажчики розпоряджень вищого і єпархіального керівництва, постанов єпархіальних з'їздів духівництва. На відміну від "Памятных книжек" інших губерній, подільські здебільшого не подавали дослідницьких матеріалів з краєзнавства10.
Адрес-календар був свого роду перехідною формою до календаря. Власне календарі в краї випускалися різних типів (відривні, кишенькові) й тематики (релігійні, сільськогосподарські). Зміст їх мав здебільшого краєзнавче спрямування.
Серед спеціалізованих довідників поширеними були телефонні (3 назви) та адміністративно-територіальні (13 назв), що являли собою список населених пунктів повіту (округи). З-поміж авторських спеціалізованих довідників треба відзначити праці секретаря Подільського губернського статистичного комітету В. Гульдмана "Подольская губерния: Опыт географическо-статистического описання" (1889) з фізико-географічною, економічною та соціальною характеристикою краю, "Поместное землевладение в Подольской губернии" (1898, 1903) про землевласників губернії, "Памятники старины в Подольской губернии" (1901) про пам'ятки археології та історії.
На початку XX ст. почали виходити друком путівники. Перші були присвячені Кам'янцю-Подільському та Вінниці. В них наведені відомості про історію міста, міські установи, навчальні заклади, комерційні підприємства, а також особовий склад їх працівників.
Таким чином, на Поділлі основу довідкових видань досліджуваного періоду складали довідники краєзнавчих матеріалів, які є дзеркалом тогочасного буття краю, тому вони зберігають неабияке наукове значення для сучасних дослідників.
Провінційні літературно-художні видання становлять особливий інтерес для фахівців, оскільки репрезентують перші твори майбутніх відомих авторів - місцевих уродженців, а також доробок пересічних місцевих письменників. На Поділлі тривалий час видавалися літературні праці переважно поляків, а досвід друкування творів місцевого українського, російського та єврейського письменства набувався поступово. У першій половині XIX ст. місцеві літератори воліли друкуватися за межами краю, а на Поділлі виходили друком тільки перевидання вже відомих творів. З другої половини XIX ст. ситуація змінилася. Тиражування класиків і відомих письменників у провінції обходилося дорожче, ніж у поліграфічних центрах, через стару техніку, низьку рентабельність, відсутність налагоджених шляхів збуту. Водночас твори подільських авторів у столицях друкувати вже не бралися, оскільки не було впевненості в їх реалізації.
Випуск художньої літератури досліджуваного періоду почався з драматичних творів, зокрема О. Багринського, О. Свенцицького, у 70-80-х роках XIX ст. Згодом друкувалися російськомовні п'єси Ф. Рутковського (першого професійного літератора Поділля)", поезії О. Баржицького, А. Венеракі, О. Дуна, Я. Владимирцева та В. Тарноградського. Вийшли друком перті поетичні антології авторів Поділля "Живые звуки" (1908, 1910), збірка творів учнів Кам'янець-Подільського комерційного училища Мазінга "Литературньш кружок" (1914). Відомостей щодо прозових творів залишилося небагато, зокрема знайдено інформацію про видання історичної повісті М. Орловського "Роксолана, или Анастасия Лисовская" (1883), одного з перших художніх творів про цю історичну постать, а також повісті О. Богдан-Сокольского "Несчастная" (1908), присвяченої міському побуту 90-х років XIX ст. До речі, з цієї повісті, за рішенням цензурного комітету, підлягали знищенню сторінки 55-58.
З красним письменством пов'язана поява на Поділлі україномовних видань, що тривалий час були заборонені Валуевським циркуляром (1863) та Емським указом (1876). На початку XX ст. серед українських авторів Поділля були драматурги С. Зіневич, М. Подвисоцький та Ф. Рутков-ський, поети Л. Малашевич, А. Постоловський та Є. Ганашевич.
Упродовж другої половини XIX - початку XX ст. випуск художньо-літературних видань складав 2% назв КР.
Отже, у досліджуваний період відбувалося формування типологічного розмаїття КР Поділля. Серед видань переважали офіційні, наукові та довідкові. Поширеність офіційних видань пояснюється необхідністю розповсюдження інформації про діяльність різноманітних організацій і тим, що дозвіл на їх випуск у дореволюційну добу давала місцева влада без звернення до цензурного комітету. Велику кількість наукових видань зумовила синкретичність їх тогочасної форми. Впродовж тривалого часу до цього типу видань належали книги, що мали офіційний, виробничий, науковий та популяризаторський характер водночас. Адже у книгодрукуванні регіону науково-популярні та виробничо-практичні видання виокремилися тільки на початку XX ст.
У структурі КР також були представлені громадсько-політичні, науково-популярні, виробничо-практичні, навчальні та літературно-художні видання. Багато типів видань не мали на Поділлі значного поширення, але їх наявність додавала багатогранності книговиданню регіону.
ПРИМІТКИ:
1. Бульба Т.С. Становлення та розвиток краєзнавчої бібліографії Поділля (2-а пол. ХІХ-ХХ сг.) / Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 1995.
2. Земський Ю.С. Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет (1865-1920) /Дис. ... канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 1997.
3. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. Історіофафія. Біобібліографія. Матеріали. - Кам'янець-Подільський, 1993.
4. 3-наВ Божої ріки: Літературний словник Вінниччини / У по-ряд., заг. ред. А.Подолинного. - 2-е вид., доп. - Вінниця, 2002.
5. Зелінська Н. Наукове книговидання в Україні: історія та сучасний стан. - Львів, 2(Х)2; її ж. Поетика приголомшеного слова: Українська наукова література XIX - початку XX ст. -Львів, 2003.
6. Лозняк М. Українська науково-популярна книга кінця XIX - почат ку XX ст. як соціокультурний феномен: з історії виникнення та становлення. -Львів, 2000.
7. Аверина Н.Ф. Воссоздание местнмх репертуаров дореволюционной провинциальной книги. - СП6., 1993; Аверина Н.Ф. История псрмской книги: Очерк. - Пермь, 1989.
8. Видання. Основні види. Терміни та визначення: ДСТУ 3017-95. -Чинний від 01.01.1996. - К., 199.5.
9. Валкова Б.Н. Источники й первьіе итоги изуче-ния сибирского книгоиздания 2-й пол. XIX в. // Книжное дело в России во 2-й пол. ХГХ - нач. XX вв: С6. науч. тр. - Л., 1989. - ВьІІІ.4. - С.128.
10. Валкова В.Н. Пуги становлення провинциальной книги (на материале сибирского книгоиздания 2-й пол. XIX в.) //Там само.-СПб., 1996.-Вьш.8.-С. 166; 77. Філь Ю. В. Рутковський: До характеристики літературно-драматичної діяльності // Записки Кам'янець-Подільського наукового при УАН товариства. - Кам'янєць-Подільський, 1928. - Т. 1. - С. 18-24.
|
