Статьи  Наукова робота Етнографія Поділля ( 24 ел. )
ПІРУС Т.П. СПОГАДИ ПРО КОВАЛІВ СЕЛА РАХІНИ-ЛІСОВІ
15 апреля 2006
Ковалі в селі Рахни-Лісові були постійно. Жили вони в різних кутках села. Колись їх хатини були майже на краю села, а тепер ці райони входять в центральну частину - села. Коло ставка (на Ліківці) проживав Мазур Терентій, коло лісу (вулиця Коцюбова) — Божик Іван Семенович, на станції — Панасенко І., Рижий М., за переїздом — Вітковський Ю. М.
|
ШЕНК Г. О.(м. Немирів) ІЗ ІСТОРІЇ РЕМЕСЕЛ ТА ПРОМИСЛІВ НЕМИРІВЩИНИ
15 апреля 2006
У 1782 р. у Немирові було засноване відоме по всій Україні мануфактурне виробництво вибійчаних тканин. Вироби не поступались ні по технічній, ні по художній якостях перед західноєвропейським виробництвом. Мануфактура була розташована у приміщенні старого маєтку на Віслі.
|
ПЕТРОСЮК М. І. (м. Вінниця) КОРЧМА — ЯК ЕЛЕМЕНТ ГРОМАДСЬКОГО ПОБУТУ ПОДОЛЯН XIX СТОЛІТТЯ
15 апреля 2006
Значне місце в побуті подолян XIX ст. займала корчма. За визначенням П. П. Чубинського «корчма — це народний клуб: сюди сходяться в години дозвілля чоловіки та жінки і заводять дружні бесіди із знайомими і приятелями, які приходять до корчми не для того, щоб випити і закусити за свій чи чужий рахунок, але більше з метою людей подивитися і себе показати, і виходять звідти майже завжди або ж у нетверезому стані, або щонайменше напідпитку.»
|
ЯВОРСЬКА О.Г.(м. Вінниця) ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ ФАРБ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ ПОДІЛЛЯ
15 апреля 2006
У південно-східній частині Поділля, де нині розташована Вінницька область, історія використання природних барвників сягає найдавніших давен. Про це свідчить, наприклад, масове поширення на цій території орнаментованої кераміки у поселеннях трипільської культури (IV—III тис. до н. є.). У фондовій колекції Вінницького краєзнавчого музею є трипільський посуд, розмальований чорною, червоною та білою фарбами. Крім гончарства, з використанням природних фарб пов'язано оздоблення житла, виготовлення одягу та взуття.
|
ЖМУРКО В. А. КЕРАМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО В БАРУ В КІНЦІ XIX НА ПОЧАТКУ XX ст.
15 апреля 2006
В 1989 році під час проведення земляних робіт (прокладання теплотраси) по вул. Володарського (колишній Гончарній) було розкрито і зруйновано кілька старих гончарних печей. На жаль, про це нам стало відомі пізно восени, і ми змогли провести невеличке дослідження залишків лише однієї гончарної печі.
|
БЕЗВЕРХИЙ О. С.(м. Вінниця)ЗАХИСТ КОРІВ ВІД ВІДЬОМ (за народними переказами)
15 апреля 2006
Серед подільського селянства досі побутують уявлення, подекуди цілком серйозні, про те. що «відьми» можуть завдавати шкоди коровам. На прохання пояснити, що означає слово «відьма», можна почути відповідь, що це — зла людина, яка навчилася для завдання шкоди іншим використовувати надприродні сили.
|
КОКРЯЦЬКИИ С. (м. Вінниця) КОЛОДІЙ — ПОДІЛЬСЬКА МАСНИЦЯ
15 апреля 2006
У всіх слов'янських народів Новий Рік як свято відродження світу, розпочинався в березні, тобто з початком весни. В народі воно існує під назвою Колодія. Як бачимо, вже сама назва каже про самобутність подільського свята Весни та його архаїку.
|
ВІЦА Б. Г.(с. Зеленянка) ДО ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ КРИЖОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
15 апреля 2006
На території Крижопільського району учителем Кісницької НСШ Куцим Г. М. (1979—1982 pp.) та автором (1976, 1981—91 pp.) відкрито ряд різночасових поселень трипільської культури. Територія Крижопільського району лежить посередині Середнього Подністров'я і середньої течії Бугу, тобто, посередині між місцями концентрації вивчених трипільських поселень. Із заходу на схід район перерізає вододіл басейну цих річок (Подільська височина).
|
ДМИТРЕНКО М. К. (м. Київ) ФОЛЬКЛОРИСТИЧНО-ЕТНОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Г. Т. ТАНЦЮРИ
5 апреля 2006
Історії світової фольклористики відомі збирачі усної народної творчості, чиї записи становлять золотий фонд: поляк О. Кольберг, угорець Б. Барток, чех Л. Куба, болгарин Н. Кауфман, серб В. Караджич, американець Ф. Чайлд — у кожного народу свої скарбниці. Тверський краєзнавець В. Симаков, наприклад, записав понад 100 тисяч російських частівок; це безцінне зібрання при перевезенні з села до Москви ледве вмістилося в кузові вантажної машини. Українці К. Квітка та О. Маркович зібрали відповідно 6000 народних пісень і 50 тисяч прислів'їв та приказок. Не менше записів і в подільської збирачки та носія фольклору Н. А. Присяжнюк.
|
|
